25.3. Продовження

Він же казав, що завдання перстня - захист! Та що це за артефакт такий?

Але часу на роздуми не було, оскільки жрець розпочав власне ритуал. Він співуче промовив слова заклинання древньо-еланською, і на постаменті з'явився, ніби матеріалізувавшись із повітря, великий, розміром як багаття, яскраво-зелений артефакт, що нагадував вогнище і за формою, - з великим довгим кристалом по центру, а від його основи, наче язики полум'я, розходилися в сторони дрібніші кристали. На їхніх гранях грало ранкове сонце, і вони розливали чарівний смарагдовий блиск і м'яке сяяння по всій залі. Це виглядало настільки заворожуюче, що навіть моє змучене хвилюваннями серце дещо заспокоїлося і забилося повільніше. Ось він який - родовий артефакт королівської родини Еланії.

- Ваша високосте, - звернувся жрець до принца, - зачитайте молитву верховним богам і доторкніться до артефакта.

Леонард почав слухняно і чинно промовляти слова молитви, а я глибоко вдихнула та видихнула. Скоро моя черга, тоді я все і скажу...

Принц поклав руки на артефакт. Усі присутні завмерли, затамувавши подих.

Минула секунда, друга, третя…

Але нічого не відбувалося.

Я дивилася на артефакт, на здивоване та стривожене обличчя принца, на таке ж обличчя жреця, на гостей, які з різним ступенем здивування, нерозуміння і спантеличеності впилися очима в мовчазний артефакт. Навіть Деміан відліпився від стіни, яку з байдужим виглядом підпирав увесь цей час, і вдивлявся в кристали.

- Що сталося з артефактом? - прогримів король, прямуючи до нас.

Жрець злякано відсахнувся:

- Я... Я не знаю... Я перевіряв його перед ритуалом, з ним усе було гаразд...

Король тим часом підійшов до нас, торкнувся рукою центрального кристала і той спалахнув сліпучим смарагдовим світлом, заливаючи все навколо. Полегшено зітхнувши, він прибрав руку.

- Тепер - ти! - наказав Альберт синові.

Леонард знову торкнувся артефакту, але той так само мовчав.

Раптове усвідомлення відобразилося в очах короля, і незабаром перейшло в спопеляючий гнів. Обличчя його почервоніло, ніздрі роздулися, шкіра почала вкриватися лусочками, він заревів по-звірячому люто, та, обертаючись на ходу в дракона, кинувся до вікна, вилітаючи і розбиваючи його вщент.

Ніколи раніше я не бачила такого стрімкого перевтілення. Присутні ошелешено дивилися у слід чорному дракону, що відлітав далеко за обрій. Перший міністр, Джакомо ла Перла, кинувся до вікна, пройшовши по осколках, що захрустіли під його черевиками, і зупинившись біля нього.

Я обвела поглядом гостей, що стояли в мовчазному подиві. Леонард виглядав украй стурбованим і не знаходив собі місця від хвилювання. Деміан хитав головою, відмовляючись вірити в те, що сталося. Я виразно підняла брову, без слів запитуючи його що тут коїться. Він тільки кисло посміхнувся у відповідь, обернувся і попрямував до виходу із залу.

Джакомо похмуро дивився на дракона, який перетворився на чорну цятку і невдовзі зник з поля зору. Почувши, що двері відчинилися, він різко обернувся і вигукнув:

- Деміане, не йди!

Граф ла Амбросіо зачинив двері й знехотя обернувся. Перший міністр жестом попросив його підійти до постаменту і сам повернувся до нас. Усі стояли колом у центрі зали в задушливій тиші.

Джакомо повернув собі холодне самовладання, і тільки його очі видавали пережите потрясіння. Спокійним тоном він звернувся до присутніх:

- Я прошу вас скласти магічну клятву про нерозголошення того, свідками чого ви сьогодні стали, і сподіваюся на вашу розсудливість та розуміння.

Ніхто не сперечався і жрець по черзі провів кожному по долоні ритуальним ножем. Вдруге за минулі кілька тижнів я давала цю клятву і цього разу навіть не злякалася. Ми хором вимовили слова за старцем, скріплюючи угоду.

Після цього Джакомо поспішив нас покинути, за ним не змовляючись кинулися Деміан і Леонард.

Та що ж тут сталося, щоб усі наплювали на елементарну ввічливість та пристойність?

Ми залишилися вчотирьох, і бабуся перервала цю дивну гру в мовчанку:

- Хтось пояснить мені що тут відбувається? - роздратовано вигукнула вона.

Райан єдиний, хто залишився у цьому хаосі та метушні незворушним і зібраним, обернувся до жреця та промовив:

- У мене є одне припущення, але я гадаю, буде краще, якщо все пояснить святий отець. Чи не так?

Старець злякано та заперечливо замотав головою.

Зрозумівши, що від нього ми нічого путнього не дочекаємося, я обернулася до брата:

- То які є припущення?

- З огляду на те, що артефакт благословляє тільки членів королівської сім'ї, єдине пояснення, яке я знаходжу - Леонард не є сином короля Альберта.