1

Саундтрек до  цієї книги 《The Citizens of Halloween - This Is Halloween》

 ****

Минуло вже чотири місяці з нашого переїзду в Імперію драконів. На початку серпня батьки призвичаїлися до життя тут і сказали, що не проти жити окремо — на прибережних землях, що дісталися мені в подарунок від Імператора. Вони навідувалися до нас кілька разів на місяць, ділилися новинами, стабільно жалілися на відсутність телевізора, але загалом їхнє нове життя їм цілком подобалося.

Порадившись з місцевими магами, тато переробив бус на місці: бензину тут, ясна річ, не було, тож тепер він працював на енергії кристалів. Їздив він швидко й безвідмовно (ніхто вже не лякався земного транспорту, лише хвалили, коли їм допомогли дістатися за годину до іншого села і не довелося витрачати пів дня), а ще допоміг не раз у господарських справах. Наприклад, коли тато викрив кількох хитрунів, які намагалися обдурити Доріану Сейнтфайр щодо зерна.  Він половину життя прожив у селі і йому вистачило кілька хвилин, аби зрозуміти, що товар неякісний. Цим недоробленним шахраям було, що послухати, а під кінець їх забрала охорона, бо побоювалися за їхні життя.

У мами також були гарні стосунки з міледі Сейнтфайр: вони могли приїжджати одна до одної в гості, або навіть вибиратися кудись разом. Мати Каема навіть допомогла знайти батькам непоганого вчителя по етикету. Все ж таки, їм доведеться колись показатися у вищому світі. Краще до того моменту підготуватися завчасно.

До речі, якщо вже зайшла мова про це. Одного разу Зміючка наполягла на практичному занятті магії на вулиці і я побачила, як слуги закінчували зривати гарбузи і якраз складали їх у віз, аби перевезти. Тоді ж до мене прийшло розуміння, що вже останні дні вересня, а в наступному місяці у нас…Геловін!!!

Мені завжди подобалася атмосфера цього свята,  але вдома я не могла прикрасити наше житло, як у американських фільмах. Батьки не забороняли робити усе, що забажаю у власній кімнаті, але нею територія обмежувалася. А тепер маю в розпорядженні цілий замок.

А якщо…залучити інших людей? Ні, не просто залучити, а влаштувати бал на цю тематику! З дрескодом, тією самою кодовою фразою й усіма «жахами», які тільки можна вигадати.
Плеснула в долоні, задоволена своєю геніальністю!

Поділилася ідеєю зі Зміючкою, яка в свою чергу не розуміла мого захвату.
– Геловін? Щ-ш-що це?

– Там звідки я родом люди святкують Геловін. Тобто, день...— пригадавши, що ми з різних світів і згадка про святих можуть не так зрозуміти. – Коли прикрашають будинок в готичному стилі, люди одягаються в костюми, а діти можуть приходити до сусідів і казати "смаколики, або смерть".

— Звучить, ніби погроза.

— Ти не розумієш! – махнула рукою на неї. В голові вже почав вимальовуватися план, коли я склала руки в замок і з мрійливим виглядом мовила: — Такого балу Імперія драконів ще не бачила!

На щастя, Каем ні в чому мені не відмовляв і просто сказав знайти золоту середину, аби не сильно шокувати драконячу знать. Стосовно «не шокувати» обіцяти нічого не могла, а от про золоту середину він має рацію. Можна додати маленькі, але приємні деталі, які пом'якшать їхнє враження і будуть варті обговорення.

Хе–хе. Готуйтеся, шановні дракони, тридцять першого жовтня вас очікує незабутній бал!!!