Розділ 38 — про те, хто винен і що робити

Гуркіт грому і спалахи грози розбудили Ліду вдосвіта, хоча вона планувала поспати до пізнього ранку. Заснула, коли вже почав жевріти світанок. А чому? Та тому що півночі провела за читанням.

Коли повернулася вчора ввечері з вечері, яка закінчилася незапланованим пірнанням в озеро, вона виявила у своїй кімнаті залишений кимось згорток. Під кількома шарами дорогого атласного паперу була книга з промовистою назвою "Неймовірні пригоди відважного мандрівника Крістофера". Звідки вона взялася, здогадатися було не важко — донька пані Улань, безнадійно закохана в принца Йон-Мартіна, все ж таки відгукнулася на прохання Ліди і позичила почитати книгу, яку той подарував їй.

Ліда, звичайно, пам'ятала, який для Інеси дорогий цей подарунок, і здогадувалася, що незабаром його попросять назад, тому вирішила часу не гаяти і відразу ж почала читати.

Найбільше її, очевидно, цікавили розділи, присвячені подорожі Крістофера на Тайнанські острови. Ліда вирішила, що не ляже спати, поки не прочитає їх повністю. Оповідь виявилася настільки захоплюючою, що вона не помічала, як летить час.

Судячи з опису, природа та клімат островів чимось нагадували тропіки. Цілий рік там стоїть тепла сонячна погода. Крістофера вразили пишні зарості дивовижних рослин, струмки з кришталево чистою водою, водоспади, що переливаються на сонці веселками, зграї екзотичних птахів.

Тайнанці поставилися до мандрівника привітно, хоча вони й не дуже люблять чужинців. Він описав їхнє житло як хатини, побудовані з природних матеріалів, прості, як сама природа, і водночас прекрасні, як вілли багатіїв. Йому не дозволили відвідати храм, який був споруджений на одній із скель і вражав тим, як гармонійно його вежі повторюють скельний профіль. Крістофер вважав, що саме в храмі і відбуваються ті обряди, які роблять тайнанок такими незвичайними.

Цілий розділ книги був присвячений тайнанським жінкам. Ось де було особливо багато цікавого, хоча дещо Ліда вже знала. У чистокровних тайнанок красиві зелені очі, зовнішні куточки яких спрямовані вгору. Це називають тайнанським розрізом очей. Тепер хоча б стало зрозуміло, чому Ліду багато хто вважає тайнанкою. Так вже вийшло, що в неї саме такі очі. Крім того, чистокровні тайнанці мають особливий знак на грудях — родову мітку. І ось тут цікава деталь. Вважається, що наявність знака однозначно свідчить про наявність чарів. Якщо така тайнанка захоче, причарує будь-кого. Щоправда, сам Крістофер ставив під сумнів це твердження. Він вважав, що жодних чарів не існує. Просто тайнанки від природи дуже привабливі. Він так і написав у своєму дорожньому щоденнику: "Природа ніби спеціально створила їх для насолоди очей і любовних втіх".

Далі розповідь переключилася на дивовижну флору та фауну Тайнанських островів. Вона була сповнена небезпек, особливо для чужинців. Наприклад, на вигляд звичайна квітка могла вистрілювати отруйними насінинами-голками, варто було до неї наблизитися. Але самі тайнанці зуміли знайти гармонію зі своєю природою. Мандрівник стверджував, що тайнанські чаклуни та чаклунки вміють виготовляти дивовижні зілля та еліксири з місцевих рослин. А вечорами вони проводять дивні ритуали, збираючись біля вогнища коло хатини головної чаклунки. Крістофера, звичайно, не запрошували бути присутнім на цьому містичному дійстві. І він бачив те, що там відбувалося, тільки здалеку.

Було в книзі і кілька слів про незвичайних метеликів-співунів, що живуть у непрохідних нетрях тайнанських лісів. Подейкують, що своїм дивовижним співом вони приваблюють удачу. Щоправда, навіть серед тайнанців мало кому випадала можливість насолодитися їхніми незвичайними голосами, бо метелики-співуни майже перевелися.

Дочитавши до цього моменту, Ліда подумки промовила на свою адресу кілька недобрих слів. Тримати в своїх руках таку рідкість і впустити? Вона навіть роздивитися не встигла, що ж у результаті вилупилося з кокона. Як шкода…

Сьогодні Йон-Ален прокинувся набагато пізніше, ніж зазвичай, і якби не гуркіт грому раптової ранкової грози, то спав би, напевно, ще довше. Взагалі-то, він любив вставати на світанку — вранці йому краще працювалося, але з деяких пір різні обставини, пов'язані з його новою радницею, заважали йому вести звичний спосіб життя.

Щойно він почав працювати з документами у своєму кабінеті, з'явився секретар і доповів:

— Ваша величносте, наш лікар Сильван вже понад дві години вкрай наполегливо просить вашої аудієнції.

Ніколи раніше Йон-Ален не помічав, щоб Сильвану було властиве нетерпіння. Мабуть, розмова справді невідкладна.

— Добре. Запроси.

Лікар переступив поріг кабінету з таким серйозним і стурбованим виразом обличчя, який Йон-Ален бачив лише раз — коли в замку трапилася епідемія чхальної недуги.

— Щось сталося?

— Так, — Сильван сів навпроти. — Я дуже стурбований тим, що відбувається у замку.

— А що відбувається у замку?

— Повальне та систематичне порушення лікарських розпоряджень багатьма, якщо не всіма, мешканцями замку.

— Ти про нову страву, яку вчора подав на полуденок Флоренс? Чи така вже вона небезпечна для здоров'я? — посміхнувся Йон-Ален.

— Справа не лише в цьому. Хоча й у цьому також. Одного разу вжита незбалансована страва, можливо, і не завдасть серйозної шкоди здоров'ю. Але якщо це стане системою, то шкода буде відчутною. Я вже не кажу про те, наскільки небезпечним є порушення природних ритмів організму, таких як період сну та неспання. У мене є цілком обґрунтовані підозри, що останнім часом навіть ви перестали дотримуватися моїх розпоряджень, — вираз обличчя Сильвана став ще більш похмурим і невдоволеним. — Але найзліснішою порушницею є ваша радниця. Чи відомо вам, що в її кімнаті всю ніч горіло світло, хоча я наказував їй іти спати о дев'ятій?

Виходить, Лідія провела безсонну ніч? Йон-Ален відчув надзвичайну цікавість, чим була зайнята його радниця. Він згадав, що коли після їхньої спільної вечері вони поверталися в замок, вона зажадала від нього скласти розклад користування королівськими купальнями. "Повинна ж я мати можливість прийняти ванну, не турбуючись, що застану там вас?!" Вона так чарівно обурювалася, що Йон-Ален поступився їй чергою — віддав купальні в її користування на цілу годину. Він навіть не відмовив собі в задоволенні уявити, як вона ніжиться у ванні. Але що ж змусило зеленооку бестію після водних процедур відкласти сон?