Розділ 33 — про силу гастрономічних флюїдів

Ліда не мала жодного уявлення, яку новину король може видати за хорошу. Сприятливий прогноз погоди чи що? Він недовго залишав її цікавість без відповіді — витримав паузу в кілька секунд і видав:

— З достовірних джерел мені стало відомо, що перша і єдина діва, яка відгукнулася на оголошення, втекла із замку як від чуми, ледве дізналася подробиці майбутнього дійства.

Свої слова король супроводжував задоволеною посмішкою.

Отакої. Те, що Нессі назвала поганою новиною, короля, навпаки, радує? Тирану подобається, що наречені розбігаються? Чи цей єзуїт насолоджується тим, що переграв Ліду і її ідея з газетою провалилася? Судячи з його самовдоволеного вигляду, так воно і є. Але зарано радіє! Вона була впевнена, що потенційних наречених ще приїде стільки, що величність не знатиме, куди від них сховатися. А з пані Улань Ліда проведе роз'яснювальну роботу, щоб та стримувала свій запал.

— Справді, хороша новина, — Ліда вирішила не позбавляти себе задоволення посміятися. — Відбуття однієї гості полегшить нам прийом та розміщення інших. Тим більше, що найближчим часом очікується їхній наплив.

Величність багатозначно промовчав, показуючи, що сарказм співрозмовниці не досяг цілі, хоча вона чудово бачила, як при слові "наплив" у нього куточок ока смикнувся.

— Перейдемо до поганої новини? — поцікавився він. Посмішка на його обличчі в момент стала загрозливо-зловісною.

— Чому б і ні? Сподіваюся, у вашій поганій новині буде не більше поганого, ніж у хорошій хорошого, — Ліда знову іронізувала. А що їй лишалося? Якщо втеча однієї гості для короля хороша новина, то що в його розумінні погана?

— З достовірних джерел мені стало відомо, що сьогодні наш шеф-кухар Флоренс уперше приготував страву без погодження з лікарем, — слова були вимовлені таким тоном, наче йдеться про страшний злочин. — Чи маєте ви припущення, під чиїм згубним впливом це сталося?

Закінчення фрази пролунало так, ніби королю вже відомий організатор цього страшного діяння, а похмурий погляд спідлоба натякав, що для цього організатора вже й покарання придумали.

— Вам що, оладки не сподобалися? — перш ніж зізнаватись у своїй причетності вирішила уточнити Ліда.

— У мене не було можливості оцінити їхній смак. Флоренс не наважився подати мені те, що не отримало схвалення лікаря, але з достовірних джерел мені відомо, який нездоровий ажіотаж серед мешканців замку викликала як сама страва, так і факт порушення складу розробленого лікарем меню.

— Як я вас розумію, ваша величносте, — Ліда ледь стримала посмішку. — Мені б теж було прикро, якби всі довкола обговорювали щось сенсаційне, а я навіть уявлення не мала про що мова. Але чому ви не попросили Флоренса подати і вам порцію оладок? Тоді б мали можливість дізнатися, про що шепочуться у замку, на особистому досвіді, а не з ваших “достовірних джерел”.

— Сумнівна ідея, — запевнив король.

— Чому ж це?

— На вашу думку щоразу, коли хтось із моїх вірнопідданих зробить якусь помилку, я маю на особистому досвіді перевіряти ступінь їхньої неправоти?

— Давайте спершу перевіримо цю помилку на смак, — усміхнулася Ліда. — Можна зробити це просто зараз. У оладок з чорницею один тільки аромат чого вартий. Ви любите запах випічки?

Вона мимоволі заплющила очі і зробила вдих, згадуючи, як чудово пахне її кулінарний шедевр.

— А ці рум'яні хрумкі краєчки… мммммм…

Невідомо, чи існує таке поняття, як гастрономічні флюїди, але Ліда відчувала, що зараз мимоволі випромінює їх у значній кількості. І король, схоже, ними вже неабияк опромінений. Його голодний погляд свідчив про те, як сильно він жадає цих горезвісних оладок, але все ж тиран мужньо видав:

— Я не вживаю їжі після дев'ятої.

Колись Ліда вже таке чула. Тоді її здивувала ця заява. Чого б це раптом чоловікові з фігурою Аполлона дотримуватися дієти? Але тепер вона знала, звідки вітер віє. Це через приписи лікаря. Королю Сильван ще поблажку зробив. Ліді, взагалі, заборонив їсти після шостої. Нелюд!

— Це вам лікар порадив? Але хіба не мають у людини бути маленькі радощі? Іноді потрібно робити винятки. Можна і о десятій повечеряти. Головне потім одразу спати не лягати. Прогулятися, наприклад, годинки до дванадцятої, а вже після — у ліжко.

— У ліжко, — повторив король. — Чудова порада, яка порушує ще кілька розпоряджень Сильвана.

Відбій о дев'ятій, прогулянки лише за денного світла — Ліда пам'ятала весь цей дивовижний набір вимог а-ля “санаторій кому за сімдесят”.

— То як? Попросити Флоренса подати оладки на терасу? Якраз за вечерею і виконаю обіцянку.

— Обіцянку? — перепитав король.

— Я ж казала, що повідомлю вам дві новини: хорошу та хорошу.

— Добре, — кивнув він. — Але коли вже ви спокусили мене знехтувати всіма приписами лікаря, порушувати їх будемо за моїми правилами. Я розпоряджуся подати вечерю, але не на терасу.

— А куди?

— Зважаючи на те, як вам подобається порушувати всі писані та неписані закони, це місце вам сподобається, — багатозначно пообіцяв король.

Зачинившись в одній зі своїх лабораторій, Сильван почав уважно вивчати щось дуже цікаве. То був крихітний зішкріб, непомітно взятий у нової радниці з її тайнанської родової мітки.

Сильван дещо запідозрив, ще коли проводив поверхове обстеження, а тепер хотів переконатися, чи вірний здогад. Ним керувала не лише цікавість. Діва не встигла з'явитися, а вже стала джерелом проблем. Вона може зруйнувати спокійне життя замку. Її енергія надмірно гаряча, ірраціональна та неприборкана. Сильван не збирався миритися з тим, як вона руйнує підвалини його порядків.

Він увімкнув яскраву настільну лампу і почав дослідження. У його арсеналі було збільшувальне скло з ахатського кришталю з особливими властивостями — воно не лише збільшувало. Сильван очам своїм не повірив, коли глянув крізь нього на зішкріб. Його здогад підтвердився, але він виявив і дещо несподіване, про що й подумати не міг.