Розділ 2 — про те, як знайомства в недоречних місцях призводять до недоречних наслідків

Вам коли-небудь доводилося з розгону потрапляти до ванни, яка вже кимось зайнята? Ось і Ліді така "удача" підвернулася вперше.

Вона навіть не змогла відразу до кінця усвідомити те, що сталося. Що це за водойма, в яку вона впала? Якесь джакузі розміром з невелике озерце? Їй і подумати було ніколи — вся її увага зосередилася на незнайомці, який теж знаходився в тому ж водоймищі.

Він відфиркувався не менш інтенсивно, ніж сама Ліда. Мабуть, коли вона впала сюди бомбочкою, його накрило хвилею. Однак тимчасові труднощі не завадили йому рішуче рушити у бік Ліди. Вода доходила незнайомцю до середини грудей, приховуючи більшу частину тіла, але й по тій частині, яка була доступна погляду, можна було зробити два невтішні висновки: по-перше, здається, перед Лідою феноменально кремезний і фізично сильний екземпляр, а по-друге, здається, досить гм… оголений.

— Ти хто?! — прогарчав незнайомець. Його повні подиву карі очі обурено дивилися на Ліду.

Логічно було б до з'ясування всіх обставин тримати безпечну дистанцію, проте логіка, вочевидь, не була сильною стороною незнайомця, бо він рішуче скоротив відстань між ними до мінімуму. Ну гаразд, зате вона змогла добре його роздивитися. Прямий ніс, уперте підборіддя, чуттєві губи, легка неголеність, темне хвилясте волосся, з якого стікала вода. І брови… Що брови? Брови такої уїдливої ​​форми, що, без сумніву, могли належати лише вкрай скептичному типу. Діагноз — рідкісний цинік. Втім, дивним чином все це разом із широкими м’язистими плечима складалося у досить харизматичний образ. Зустрінься з ним Ліда за інших обставин, могла б вважати красенем. Їй подобалися саме такі — рельєфні, як у прямому, так і в переносному значенні. Однак у поточній ситуації він заслуговував на інший епітет — небезпечний. Шосте чуття чомусь одразу змусило засумніватися в його адекватності і підказувало, що треба якнайшвидше залишити його на самоті.

Проте якусь відповідь на його запитання “Хто ти?” Ліда все-таки змушена була дати, адже, по справедливості, це вона впала в його джакузі, коли він мирно там ніжився, а не навпаки. У його картині світу, мабуть, саме Ліда виглядала неадекватно. До того ж, його люто зсунуті до перенісся брови не віщували нічого доброго, а навпаки свідчили, що довго чекати відповіді він не має наміру.

— Я Лідія Сніжинська, — бадьоренько сказала вона і активно позадкувала до бортика, хоча взагалі-то пересуватися було важкувато — вода доходила їй майже до підборіддя.

Здається, репліка незнайомцю не сподобалася, ніби він чекав якоїсь іншої інформації. Хижа усмішка зробила його обличчя ще красивішим і ще лютішим.

— Як тут опинилася? — продовжив він допит.

Як? Ішла, перечепилася, впала, щось покрутила, попливла за течією...

— Випадково, — запевнила Ліда, продовжуючи цілеспрямовано задкувати.

Хто б їй самій пояснив, як вона тут опинилася, і де це “тут”.

Він уїдливо хмикнув і, помітивши, що співрозмовниця намагається втекти, знову кинувся в її бік. Мабуть, йому хотілося продовжити цю невимушену світську бесіду прямо тут, у ванні. Добре, що Ліда вже майже встигла дістатися бортика, біля якого розгледіла рятівні сходи.

Взагалі, свого часу з фізкультури у неї була трійка і великих спортивних надій вона ніколи не подавала, але обставини розбудили в ній дивовижну жвавість. Як ошпарена вона видерлася по сходах і помчала світ за очі. Її перше враження про незнайомця виявилося цілком правильним — неадекватний. Що зробив би адекватний чоловік у цій ситуації? Залишився б ніжитись у своєму джакузі, давши дівчині ретируватися. Цей же вискочив з води і помчав у чому мати народила Ліді навперейми.

— Стій, ганебна!

Ага, зараз же.

Про його наміри залишалося лише гадати. Точніше, навіть гадати не хотілося. Натомість вирішено було озброїтися — Ліда схопила перший-ліпший масивний предмет, що трапився на її шляху. Ним виявився мідний свічник.

— Не вважаєте більш розсудливим поговорити на відстані? — зловісно посміхнулася вона, багатозначно помахуючи свічником.

Озброєна Ліда чомусь не справила на незнайомця сильнішого враження, ніж беззбройна, і він зі ще більшим азартом продовжив погоню.

Треба було віддати належне своїй кмітливості. Незважаючи на всю ірраціональність того, що відбувається, до цього моменту Ліді вдалося скласти два плюс два. Мабуть, вона знаходиться у горезвісній королівській залі для обмивань, про яку розповідав екскурсовод. І це ніяка не легенда — королівські купальні реально існують. Як Ліда сюди потрапила — інше питання. Набагато цікавіше, як сюди потрапив незнайомець. Мабуть, це один із вчених-археологів, які займалися розкопками та відновленням підземелля замку. Мало того, що йому вдалося знайти прохід у залу для обмивань, то він ще й вирішив скористатися своїм відкриттям за його основним призначенням — прийняти королівську ванну. Ох же підозрілий тип!

Підозрілий і... дуже прудкий. Він точно був з фізкультури відмінником. Ух, амбал! Ліді вдавалося від нього ухилятися лише тому, що його раз у раз заносило на слизькій мокрій підлозі. Вона мала незаперечну перевагу перед його босими ногами — зручні сандалії без підборів із шорсткою підошвою.

Намотавши три кола навколо джакузі, вона зуміла на кілька метрів відірватися від переслідувача і шмигнути в одні з дверей, яких тут було кілька. Нове приміщення, схоже, теж мало відношення до банного комплексу. В усякому разі, підлога була такою ж мармуровою і слизькою.

— Та зупинися ти нарешті, негідна! — не відставав переслідувач.

Ну, у кого тут більше гідності, ще треба розібратися, проте задаватися цим питанням Ліді було ніколи — доводилося бігти все далі і далі, все швидше і швидше.

От настирливий, цей археолог. Дочекається голубчик, що вона таки пустить у хід свою зброю. Прямо на ходу Ліда знову пригрозила йому свічником, але атаку поки що вирішила відкласти, бо їй знову на шляху трапилися двері. Ну вже за цими дверима точно хтось буде, якісь працівники музею, які переконають любителя бігати голяка по безцінних археологічних святинях припинити це заняття. На жаль, ні — ані душі. Зате нова кімната відрізнялася від попередніх — це було щось на кшталт величезної гардеробної. На парчевих диванчиках були розкладені чи то пледи, чи то рушники, а за диванами розташовувалися стелажі та ряди стійок з усіляким одягом.