Частина ІІІ

(Як і зазвичай, у кімнаті вихованки Еленор затрималася трохи довше, ніж у кімнаті сина. Високо піднявши потрійний канделябр, графиня дивилася на сплячу Лорейну і мовчки питала себе: чи, часом, не правий був Домінік, коли звинуватив її в жорстокості придуманого нею плану? Це було нечесно по відношенню до самої дівчини – так використовувати її. 

Графиня Блейк тихенько вийшла, зачинивши двері. Прямуючи до своєї спальні, жінка заспокоїла себе тим, що Лорейна ще занадто юна для того, щоб увага молодого барона серйозно на неї вплинула. Отож, графиня загасила свічки і тихенько лягла поряд з графом. Вона думала, що втомлений балом чоловік вже заснув і здригнулася, коли почула його тихий голос)

Граф Аластер

Я завтра матиму розмову з твоїм братом, 

Тому поїду в замок Греїв і маю рано встати… 

Графиня Еленор

(Повертається до чоловіка, здивована і розгублена)

Про що бажаєш з Ендрю розмовляти? 

Можливо, це все може зачекати.

Граф Аластер

Про доньку буду з ним я говорити, 

На дещо… маю дозвіл попросити.

Графиня Еленор

Лорейна? До чого тут вона?

Граф Аластер

Сама ти бачиш – дівчинка вже виросла, 

Дарма, що майже не виходить вона в світ. 

Та все ж, знайомий мій один 

Просився з сином до нас на обід… 

Графиня Еленор

Тебе, мабуть, я хибно зрозуміла 

Бо на цю тему я вже з братом говорила. 

Він довіряє мені донечку свою, 

Я гідну партію для неї підберу!

Граф Аластер

Я розумію цю твою тривогу: 

Я теж дитині не бажаю злого. 

Та той хлопчина, повір, не поганий 

У нього рід вельможний, знаний…

(Еленор різко сіла на ліжку і обхопила себе руками за плечі. Прокляття! Весь її задум от-от зруйнується… Вона швидко мала щось зробити і сказати, але емоції взяли над нею верх, голос її тремтів)

Графиня Еленор

Ні! Ні! І ще раз – ні! 

Брат долю доньки довіряє лиш мені! 

Я знаю краще, хто принесе Лорейні щастя 

І право це… я не дозволю в себе вкрасти. 

Ти не вважай, що не корюсь твоєму слову, 

Але повір мені лише в одному: 

З нашою Лорі я вже зустріч обіцяла… 

Граф Аластер

Кому?

Графиня Еленор

Барону Клемону!

(В кімнаті настала тиша. Зараз Еленор була рада, що у півмороку чоловік не бачить сліз відчаю на її обличчі. Вона важко зітхнула, повільно лягла на подушку. Граф тихо заговорив)

Граф Аластер

Чому?.. Чому саме на нього впав твій вибір?

Графиня Еленор

(Намагається не видати хвилювання і говорити спокійно)

Сьогодні на балу, коли ми танцювали… 

Словом, він сам про це заговорив. 

Два дні тому, коли ти їздив у справах 

До нас навідався він… в гості, 

Тобі про це я не сказала. Забула. 

Граф Аластер

Страшного в тім нема нічого... 

Лорд Домінік – не викликає недовіри. 

Я в його намірі не бачу злого, 

Та все ж, про це я повідомлю брата твого. 

(Еленор обняла графа і тихо заплакала, будучи не в змозі більше стримувати хвилювання. Чоловік почав заспокоювати її і гладити по спині)

Граф Аластер

Ну все… Все добре, не плач…  

Пів ночі вже минуло – знов мало я посплю. 

Графиня Еленор

Пробач! Пробач… Я просто… так її люблю!

(Еленор ще довго не могла заснути. Після цієї важкої розмови, вона вперше засумнівалася у правильності прийнятих нею рішень)