Частина ІІІ

(Глибока, темна ніч. У маєтку Блейків всі вже давно заснули, навіть слуги. Не може спати лише графиня. Неспокійно б’ється серце, шалено снують думки. Лежачи на пустому широкому ліжку, Еленор думала про те, що їй стає дедалі важче приховувати свій роман з молодим бароном. Домінік… Він сьогодні вчинив дуже необачно. Так ризикувати! Та ще й Аластер поїхав. А втім, навіть якби граф Блейк був вдома, що Домінік сказав би йому? Як пояснив би мету свого візиту, адже ніяких спільних справ вони ніколи не мали. От якби… Якби барон Клемон отримав привід, якусь причину офіційно навідуватися в маєток. Тоді все було б набагато простіше. А Лорейна? Дівчинка так дивилася на молодого лорда, що на якусь мить графині здалося, що вихованка якимось чином дізналася про все… Тоді Еленор занервувала і відіслала її гуляти. 

Тепер жінка відчувала пізні докори сумління через те, що так подумала про свою дівчинку. Наївне дитя… Скоріше за все, Лорейна просто зачарована вродою молодого аристократа. Маленька Лорі – зовсім виросла. Ще трохи і компанія тітки їй набридне, вона почне нудьгувати. Лорейні захочеться яскравих вражень, нових знайомств, почуттів... У юної красуні з’явиться безліч залицяльників і одного разу, хтось на кшталт Домініка стане її нареченим. Графиня Еленор Блейк не відразу зрозуміла, чи вона вже задрімала і їй примарилися Лорейна та Домінік у Соборі перед вівтарем, а може вона просто на мить це уявила… Та все ж, несподіване видіння змусило її різко сісти. 

Лорейна і Домінік. А чому б ні? Чи це хіба не привід, щоб барон Клемон став частим гостем у маєтку Блейків? Зрозуміло, що у них нічого серйозного не вийде, адже її вихованка ще занадто юна і недосвідчена, їй невідомі справжні почуття. А барон… Еленор була впевнена, що йому ніхто крім неї не потрібен; його ж несподіваний візит тільки зайвий раз це підтвердив! 

Отож, побачивши нарешті промінчик надії, таку собі крихітну шпаринку для свого забороненого щастя, графиня Блейк нарешті повністю заспокоїлася. Обдумуючи, як за два дні на балу вона розповість баронові про свій задум, Еленор і не помітила, як заснула. І сни її були… прекрасні!)