Яга. Перезавантаження

РОЗДІЛ 33. Операція “Ступа в кишені”, або Прощавай, арабська нафто!   33.1. Незвичайний аукціон 

 

— П’ятдесят мільйонів нафтових барелів і контрольний пакет акцій оазису Аль-Хтозна’де!

Цей несподіваний вигук змусив фарфорову чашечку в руках Єви здригнутися. Перший гість — дебелий високий некромант у білосніжній шовковій галабії, густо прикрашеній діамантовими черепами, — притиснув широку долоню до грудей і закотив очі так, ніби здійснював найблагочестивішу угоду у своєму житті. Він виглядав як справжній нафтовий магнат, тільки потойбічного світу, від якого за версту тхнуло великими грошима, сандалом і смертю задорого. 

Сувора статура й темний проникливий погляд видавали в ньому не просто багатія, а мага, який звик підкорювати собі як живих, так і мертвих. І зараз усі його мільярди були готові впасти до ніг однієї конкретної відьми з платиновим волоссям, у якому загубилися яскраво-сливові пасма. 

— Ця жінка з таким… ммм… дивним кольором волосся має дику, майже первозданну магію, — впевнено продовжував він, масляно позираючи на Єву. — Моєму гарему якраз бракує... стихійної іскри.

Єва нервово ковтнула міцної кави з кардамоном, відчуваючи, як у неї всередині все холоне від обурення. Вона сиділа на купі шовкових подушок у розкішній вітальні Таріка, і її волосся, яке у випадках, коли Яга сердилася, жило власним життям, зараз аж потріскувало від прихованих чарів. Вона-то наївно думала, що це звичайний світський прийом, дружній візит колег по цеху, якщо у некромантів взагалі могли бути істоти, яких з великою натяжкою можна було назвати “друзями”. Але те, що відбувалося тут зараз, стало для неї справжнім шоком. 

“Може, сказати Млинцуру, щоб підкинув йому чарівні сірники, які підпалюють усе, до чого торкаються, якщо йому так бракує іскри?” — крутилось у неї в голові, поки вона з усієї сили стримувала те, що вже крутилось у неї на язиці.

Ці східні колекціонери кісток влаштували справжній ярмарок марнославства, де лотом — без її на те згоди — виставили її саму! Вони, бачте, прийшли сюди оцінити “екзотичну диковинку”, яку Тарік привіз із далекого холодного міста, і тепер змагалися в тому, у кого гробниці глибші, а рахунки в банках Швейцарії — довші. 

Єва відчувала, як щоки починають паленіти не від східної спеки, а від глухої небезпечної люті. “Вони що, серйозно мене тут продають?!” — пронеслося в її голові. Почуватися річчю, яку можна виміряти в нафтових барелях, це… це… Вона цього маразму терпіти не збиралася, і в мізках уже вимальовувався чіткий план екстреної евакуації додому. 

Тарік, який сидів трохи осторонь, статечно спершись на спинку різьбленого крісла, лише хитрувато посміхався, примруживши очі. Він явно насолоджувався ефектом, який його київська гостя справила на колег, і абсолютно не помічав, як фіолетові пасма у волоссі Єви починають від наелектризованого повітря здійматися вгору загрозливими зміями. Його пальці легенько постукували по позолоченому підлокітнику, ніби відраховуючи секунди до наступного божевільного кроку.

— Ібн-Саїд, ну що за копійчані ставки? — ліниво озвався другий гість, худий, як тріска, некромант із сухою пергаментною шкірою, загорнутий у парчевий плащ кольору нічного неба. — П'ятдесят мільйонів барелів за північну Ягу з такою унікальною магією? Це ж смішно! Я пропоную сімдесят мільярдів дирхамів і табун із трьохсот муміфікованих верблюдів династії Аббасидів! Вони чудово охоронятимуть її майбутні володіння, і їм, зауважте, зовсім не потрібна вода.

Єва повільно поставила чашечку на срібний таріль, намагаючись, щоб її обурення не виплеснулося назовні разом із залишками кави. “Дохлі верблюди? За мене?! Ви це серйозно, смертники?!” — пронеслося в її голові. Ситуація офіційно виходила з-під контролю, східний аукціон на її власну персону набирав шалених обертів, а панове некроманти тільки-но увійшли в азарт…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше