Яга. Перезавантаження

32.5. А тим часом у Прадавньому лісі 

 

…Тим часом у Прадавньому лісі Яги панувала така безпросвітна анархія, що місцева екосистема вже буквально тріщала по швах і розлазилася на шматки. Без залізної руки своєї відьми та її фірмового важкого ополоника лісові мешканці геть розперезалися, втративши будь-який страх перед законами природи.

Раніше лісовий порядок нагадував роботу чіткого механізму. Кожен сірий вовк чітко знав межі свого мисливського сектора і не смів заходити за чужі кордони, мавки справно водили нічні хороводи, а кожна бліда поганка росла суворо за розкладом і на тому місці, де їй було велено відьминим дозволом. 

Тепер же заповідна хаща перетворилася на філіал суботнього привозного ринку, де дрібний заєць міг спокійно нагримати на столітнього ведмедя-шатуна, безпардонно штовхаючи його ліктями в боки й посилаючись на відсутність офіційного нагляду й довготривалу відпустку вищого відьмацького керівництва.

Лісовик сидів на старому трухлявому пеньку біля самого краю драговини, обхопивши руками кудлату порослу мохом голову. Він з невимовною тугою згадував золоті часи, коли від одного лише короткого відьминого свисту русалки миттєво шикувалися в коло на березі, а кікімори за п'ять хвилин вичищали весь лісовий пластик, бите скло й недопалки, залишені безпардонними туристами.

Зараз русалки взагалі забили на свої прямі містичні обов'язки. Вони цілими днями сиділи на старих вербових гілках, звісивши хвости, крутили дулі кожному стрічному і голосно вимагали, щоб їм провели бездротовий магічний зв'язок прямо в очеретяні хащі.

— Які вам мережі в цих зарослях, нечисть ви невмивана?! — зриваючись на хрипкий фальцет, кричав у бік гнилої болотної твані лісовик, відчайдушно розмахуючи сухим кострубатим сучком. — У вас за планом сьогодні — заманювання блукаючих мандрівників у найглибшу багнюку й навіювання блуду на грибників! А ви що робите? Ви вже чотири години поспіль знімаєте якісь дурні танці під пісні водяних щурів і кривляєтеся на дзеркальну гладінь, як скажені! І все це для якогось там блогу в соцмережах! 

Одна з русалок, ліниво поправляючи заплутане в озерному лататті довге зелене волосся, лише презирливо пирхнула у відповідь. Вона виставила вперед руку і продемонструвала лісовику таку велетенську дулю, що бідний дух лісу аж поперхнувся гнилушкою.

Без Яги та її легендарного осикового дрючка, який мав дивовижну магічну властивість миттєво блокувати будь-які прояви передчасного індивідуалізму, водяні діви почувалися абсолютно недоторканними королевами тутешніх вод і робили все, що заманеться їхнім непокірним головам. 

Ситуацію погіршувало й те, що водяник, котрого в місті знали як Вадима Петровича, — головний авторитет усіх навколишніх водних артерій — взагалі злиняв у цивілізацію. Кмітливий річковий дух швидко зорієнтувався в сучасних реаліях, технічно віджав під свій контроль мережу підземних джерел і відкрив бізнес на автомийках.

Тепер він крутив великими грошима, їздив на крутому чорному позашляховику, який сам же й підмивав магічною безконтактною піною за допомогою одного клацання зелених пальців, і на всі панічні дзвінки лісовика коротко відповідав байдужим басом: “Я в роумінгу, у мене тендер на чистку міських зливників під євростандарти, крутіться самі. Буде Яга — пишіть на пошту”. От і що ти будеш тепер робити?!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше