РОЗДІЛ 27. Східний гамбіт і борщагівський транзит  27.1. “Вона вирішила погратися в курортний роман!”

— Кар-р! Костику, та завали ти свою пельку і сядь нарешті! Не мелькай перед очима, у мене від твоїх метань уже крила сверблять! — Аристарх голосно клацнув дзьобом по новому монітору, навіть не здригнувшись від інію, що валив від президії.

Кощій не відповів. Він міряв кроками кабінет у своєму офісі, і кожен крок супроводжуватися сухим злим тріском — під підошвами його черевиків паркет брався сизим льодом. Дубові панелі на стінах уже вкрилися сантиметровою памороззю, а кришталева люстра під стелею жалібно дзеленьчала від вібрацій його люті.

— Сядь, кажу, бо зараз наскрізь підлога промерзне і провалишся на поверх нижче, прямо в бухгалтерію! Будеш потім пояснювати дівчатам, чому в них баланс за квартал покрився інеєм і не піддається калькуляції! — ворон сердито махнув крильми, збиваючи крижану кірку зі спинки крісла. — Розіграв перед камерами виставу з розбитим посудом, то тепер тримай фасон до кінця і не влаштовуй мені тут льодовиковий період.

— Вона таки зібралася летіти! Ти бачив це, півню общипаний?! Вона просто розвернулася і пішла під руку з цим пустельним надутим індиком! — Костянтин Борисович махнув у повітрі пальцями, залишаючи в ньому морозні сліди. — Моя Явдоха вирішила погратися в курортний роман під кураторством некроісламського капіталу! Я кабінет розносив суто для камер аль-Мансура, щоб зафіксувати кризу всередині нашої фірми, але вона… вона грає цю роль якось так дуже натурально! Ти бачив, як вона на нього дивилася?

— Прекрасно вона на нього дивилася! Як голодна гадюка на кролика, який думає, що він тут господар галявини, — Аристарх переступив лапами зверху по монітору, зазираючи Кощієві прямо в обличчя. — Вона відьма з багатовіковим стажем, Костю. Якщо вона береться дурити голову чоловікові, то робить це професійно, зі смаком і так, щоб у того капітал за плечима почав самостійно переписуватися на її користь. Припини поводитися як ревнивий підліток, у якого старшокласник дівчину біля під'їзду перехопив. Бо я ж можу на півня й образитись, і тоді ти точно залишишся і без фамільяра, і без жилетки… 

— Спробуй мені ще тут поображайся, птаху, — Кощій криво всміхнувся, хоча крижаний пресинг у кімнаті помітно спав. — Жилетки він мене позбавить! Хто кому ще доплачує за шкідливість магічного виробництва? Я просто не звик, щоб мої кадри виходили з-під контролю, навіть якщо це частина нашого власного плану. Мені не подобається, коли цей хвалькуватий бабій крутиться біля моєї відьми, наче покупець на Житньому ринку біля шматка м’яса. 

— Ти сам розіграв карту ревнощів і зради, тепер не ний, — ворон флегматично подивився у вікно, нарешті злетівши з монітора, бо Костя раптом побачив, де той сидів. — Ти краще підрахуй, що ми з цього маємо. Твоя Вероніка своїм виступом з папками розкатала весь їхній задум в один млинець. Шейх думав, що приїхав на легку прогулянку, а отримав закритий юридичний засув. По факту, конференція для нього — повний провал, бо до наших київських душ він тепер і пальцем не дотягнеться. Ярослав на те і Мудрий був, що знав, як прописати папери, щоб усякі чужинські руки загребущі обпікалися на підходах.

Кощій раптом зупинився. Лють нікуди не поділася, але він нарешті перестав знищувати модний паркет і просто увімкнув мізки. Нахабний вихід Вероніки з параграфами 1054 року не просто врятував активи — він перевернув усю дошку догори дриґом. По суті, дівчата з її юрвідділу, які готували все це, фактично влаштували східнякам такий затик, з якого Таріку тепер не виповзти. 

Невмирака підійшов до вікна, розглядаючи крізь морозні візерунки вечірній Київ. Юридична бомба, яку вони заклали під східні наміри, спрацювала чистіше за будь-яке бойове прокляття — без крові, без шуму, суто на авторитеті древнього магічного права, проти якого сучасні некромережі не мали, як мовиться, жодного антивірусу.