26.4. “Свою партію ми вже розіграли!” 

Кощій стиснув зуби так, що хруснули щелепи, йому, як з’ясувалося, для цього навіть не потрібно було грати. Все виходило напрочуд природно. Він бачив, як Єва плавно рушила в такті, як її сукня торкалась одягу східняка, і як аль-Мансур, схилившись до її вуха, щось гаряче шепотів.

Потойбічний оркестр заграв щось неймовірно глибоке й тягуче, і кожна пара на майданчику інстинктивно сповільнила рухи, звільняючи центр для цієї дивної, магічно напруженої пари, котра, здавалося, не помічає нікого й нічого навкруги.

— Цей тутешній мегаполіс затісний для вас, Єво, — тихо нашіптував Тарік, ведучи її в танці. — Мої сервери в Дубаї потребують душі, але ще більше вони потребують сирої магії, яку Кощій ніколи не зможе оцінити. Моє запрошення залишається чинним. Мій приватний джет чекає у міжнародному аеропорту. Полетите зі мною? Побачите, що таке справжній цифровий люкс. І… справжній закоханий у вас чоловік.

Єва на мить притиснулася ближче, її смарагдові очі хижо блиснули прямо над його плечем, посилаючи Кощієві короткий, але чіткий сигнал: “Рибка на гачку”. Безсмертний ледь помітно кивнув у відповідь, хоча його погляд усе одно залишався важким і темним, наче він готовий був власноруч розірвати цей пустельний джет, про котрий щойно говорив Тарік, ще на зльоті.

— Що ж, Таріку… — промурчала Яга, закидаючи голову. — Мені тут справді набридло… Давайте подивимося на ваші Емірати. Тільки врахуйте: я літаю з великим багажем. Ду-уже великим.

Тарік низько розсміявся, міцніше перехоплюючи її за талію. Цей тактильний контакт п'янив його дужче за будь-яке перське зілля. Вони зробили різкий розворот під фінальні акорди мелодії, і аль-Мансур, не випускаючи її руки, підніс пальці відьми до своїх губ.

Морріган осторонь лише скептично підняла брову, спостерігаючи за цим східним церемоніалом, чудово розуміючи, що шейх зараз сам підписує собі вирок найвищої магічної категорії.

— Для королеви тутешніх лісів мій літак готовий підняти будь-яку вагу. Мій літаючий палац повністю у вашому розпорядженні, Єво. Вилітаємо завтра на світанку, поки ваші… колишні партнери не оговталися від мого контрнасту.

Єва, намагаючись зрозуміти, це була образа чи комплімент — ну, про королеву тутешніх лісів, — обернулася через плече, нагородивши Кощія ще одним убивчим поглядом розлюченої жінки, і дозволила шейху повести себе до VIP-виходу під ручку.

Господар замку і організатор конференції залишився стояти посеред двору, супроводжуючи їх похмурим поглядом чорних очей. Паморозь під його ногами тріщала так голосно, що Морріган мивоволі відступила на крок, поглядаючи на колегу з явним острахом. 

— Костю, ти зараз весь мій німецький блок заморозиш, — тихо зауважила вона, торкнувшись його ліктя. — Вона пішла з ним. Твій план працює навіть дуже добре, припини фонтанувати емоціями. Але ти впевнений, що твоя відьма не спалить Дубай разом із його хваленими серверами до того, як ми отримаємо те, що нам потрібно?

Безсмертний повільно опустив голову, поправляючи манжети піджака, з якого злітали дрібні крижані голки. Обличчя його знову стало абсолютно непроникним, але в глибині зіниць спалахнув той самий небезпечний азарт, який вона вже знала.

— Дубай витримає, Морріган, — глухо, але задоволено відповів Кощій. — А от сервери аль-Мансура… Я дуже сподіваюся, що він зробив резервні копії. Бо коли Явдоха Степанівна заходить у цифровий простір зі своїм “великим багажем”, там зазвичай починається тотальний перезапуск системи. А якщо це ще буде її фамільяр… то нам залишається тільки чекати звісток із Борисполя. Свою партію на місці ми вже розіграли…