26.2. Хід Вероніки 

Тим часом у головному залі Тридев’ятого логістичного вузла — на мінус третьому поверсі Кощієвого замку — атмосфера нагадувала щось середнє між Гаазьким трибуналом і цвинтарем кіберпанку. На обсидіановій сцені виступав аль-Мансур. Його сині неонові голограми й коди штучного інтелекту кружляли просто під чорною стелею.

Некроінженери з Мюнхена заворожено стежили за тривимірними графіками й щось нотували в планшетах. Вони щиро вірили, що бачать майбутнє світової магії, а не звичайне високотехнологічне захоплення місцевих ресурсів.

Кощій сидів у президії, підперши підборіддя рукою. Його обличчя здавалося кам'яним, але ті, хто добре знав Костянтина Борисовича, бачили: під столом його черевики вже майже вросли в підлогу, яка повільно вкривалася кригою. Поруч Морріган нервово крутила в руках стилус — мюнхенські сервери Західного блоку фіксували дивні аномалії.

— ...отже, інтеграція давніх ментальних матриць Східної Європи в наші цифрові хмари — це єдиний шлях до магічної еволюції, — солодким голосом підсумував Тарік аль-Мансур і глянув на Кощія. — Сподіваюся, колеги з Київського архіву розуміють: доба закритих підземель минула.

— Вона не минула, вона просто перейшла під іншу юрисдикцію, — раптом чітко пролунав холодний жіночий голос із третього ряду.

Французькі емпати поруч аж здригнулися від цієї звукової хвилі, яка вмить розвіяла пустельну патоку шейхової промови.

Із місця піднялася Вероніка — головна юристка холдингу «Невмирака Корпорейшн». На ній був строгий сірий костюм, а в руках вона тримала три велетенські папки, скріплені сургучевими печатками й засохлою кров’ю. Німецькі некроінженери миттєво затихли.

— Шановна президіє, — Вероніка поклала першу папку перед балканськими представниками. — Щодо правового статусу відчужених душ без географічної прив’язки, про який нам тут так гарно розповідали. Відкриваємо заставне право Київської Русі — параграф четвертий, укладений Ярославом Мудрим ще у 1054 році. До речі, князь і сам був магом, хоч про це мало хто знає. І тут чітко, нашою мовою та з княжим підписом сказано: "Усі ментальні матриці київських зодчих, алхіміків і стратегів є неподільною власністю місцевого потойбіччя. Без права релокації у безтілесні, штучно висушені чи будь-які інші заграничні пустельні зони".

Вона перевела переможний погляд на аль-Мансура:

— А за офіційним роз'ясненням Міжнародного магічного арбітражу від минулого року, термін "безтілесні й штучно висушені зони" юридично означає саме ваші сервери й цифрові хмари. Тож лазівку закрито, пане Таріку.

Один із балканців спробував заперечити, посилаючись на третій параграф Берлінського меморандуму. Але Вероніка подивилася на нього так, що той миттєво втягнув голову в плечі й вдав, ніби захоплено вивчає візерунок на власному блокноті. Цю юристку, яка виявилася ще й потужною відьмою, побоювалися навіть серйозні некроманти.

Вона перегорнула сторінку, і балканські представники помітно зблідли…