23.5. Магічна дуель некромантів 

— Костянтине Борисовичу, але ж тераса повністю закрита під спецобслуговування! Нам суворо наказали!.. — блідий, як стіна, менеджер ресторану біг за ними слідом, ледь не плутаючись у власних ногах від жаху.

— Мій банк викупив цю будівлю разом із землею під нею ще в дев'яностих, — навіть не обернувшись, на ходу відрізав Кощій. — Тому спецобслуговування тут сьогодні у мене. Юридичний форс-мажор. Вероніко, зачитай панам іноземцям ухвалу про арешт майна через підозру в контрабанді несертифікованого піску. 

“Піску? — Єва намагалася зрозуміти, про що він зараз. — Що за вигадки?! Нічого розумнішого не спало на думку?”

Поява Кощія була настільки ефектною й неочікуваною, що струнний квартет у кутку сфальшивив три ноти поспіль і взагалі замовк, а особистий кухар аль-Мансура з переляку смикнувся й мало не перекинув жаровню з багдадським піском і мідною джезвою прямо собі на дорогі туфлі з крокодилячої шкіри. 

Кощій тим часом упевнено попрямував до сусіднього столу, розташованого буквально за пів метра від епіцентру східної розкоші. Умощувався Невмирака підкреслено демонстративно — так, щоб опинитися точно обличчям до аль-Мансура і в ідеальний профіль до Єви, демонструючи їй себе, як йому здавалося, найкращим чином. 

— Вероніко, сідай, — на всю терасу скомандував він, важко відсуваючи стілець для своєї супутниці. — Нам треба терміново переглянути заставні по лікарнях перед завтрашнім заходом. Працюватимемо тут. Повітря на Подолі сьогодні гарне, свіже, мені подобається.

Єва ледь прикусила зсередини щоку, щоб не розсміятися вголос. Ця випадкова зустріч у виконанні Невмираки нагадувала маневри багатотонного гусеничного танка на параді. Вона знущально-салютуючи підняла келих із шампанським у його бік, пропонуючи німий тост за акторську майстерність, але Кощій навіть оком не моргнув, із кам'яним виразом обличчя занурившись у першу-ліпшу роздруковану відомість.

Романтичне побачення миттєво й безповоротно перетворилося на запеклу інтелектуальну й магічну дуель під столом.

— Так ось, прекрасна Єво… — спробував повернути контроль над розмовою Тарік, але саме в цей момент розігріте липневе повітря навколо їхнього столу різко, до мурашок на шкірі, похолоднішало.

Сіра важка некромантія Кощія крижаною змією ковзнула по паркету тераси, намагаючись намацати й заблокувати ноги аль-Мансура. Східний некромант небезпечно примружився. Його гаряча пустельна магія, замішана на праху й суховіях, миттєво вдарила у відповідь. Прямо під столом, на стику двох несумісних стихій, простір завібрував із такою силою, що тонкий кришталь на обох столах жалібно й тонко задзвенів. Срібні ножі з виделками почали дрібно підстрибувати на скатертині, наче терасу раптом хитнуло за шкалою Ріхтера балів так на чотири.

— О, у вас тут якісь просто дивовижні прилади! Так цікаво вібрують… Мабуть, новітні технології космічного сплаву? — невинно поцікавилася Єва, підпираючи кулачком підборіддя.

Вона з неприхованим задоволенням спостерігала, як Кощій з усіх сил намагається зберегти байдужу міну, поки його магічна сила вела жорстокий бій десь під скатертиною.

— Чистий срібний сплав, світло очей моїх, — ледь чутно скрипнувши зубами, натягнуто посміхнувся Тарік. На його скроні від дикої напруги проступила тонка жилка, а лоб покрився ледь помітною росою. — Але жодні… аномалії не здатні відволікти мене від вашої вроди. Дозвольте мені…