23.4. Про емоції і подарунки 

Єва з’явилася хвилина в хвилину. Для цього рандеву вона обрала сукню кольору глибокого, майже хвойного смарагду — шовк м’яко обтікав фігуру, створюючи шалений, просто гіпнотичний контраст із її зухвалим неон-ліловим волоссям. Відкриті босоніжки на такій тонкій шпильці, що вона здавалася крижаним стилетом, дзвінко цокали по нагрітій за день плитці тераси. Відьма не просто прийшла на зустріч — вона ступила на свої володіння як головна чаклунка не тільки цього міста, а й усієї тутешньої землі. У кожному русі, у хижому розвороті плечей й упевненому погляді читалася первісна відьомська сила, загорнута в обгортку шаленої сучасної привабливості.

Тарік, який якраз підносив до губ крихітну філіжанку, при виді відьми на мить просто забув, як дихати. Його зазвичай звична, тисячоліттями вивірена маска підкресленої східної величі й стриманості на секунду сповзла, як морозиво під палючим сонцем. Крізь лоск спадкового багатія пробився голодний чоловічий інстинкт мисливця — але мисливця, який на піку гострого спалаху адреналіну усвідомив: ця розкішна здобич здатна сама перекусити йому хребет і навіть не поморщитися. 

— О світло очей моїх, ви затьмарили навіть вогні цього прекрасного місця, — аль-Мансур підвівся їй назустріч, і в глибині його вугільно-чорних очей без зіниць на мить спалахнув гарячий пустельний туман. Він знову перехопив її руку, обпалюючи шкіру сухим гарячим подихом, і галантно провів до крісла. — Я сподіваюся, лотоси припали вам до душі? Судячи з вашого ранкового дзвінка, мій скромний презент викликав справжню бурю емоцій, серед яких головною було… захоплення?

— О так, Таріку, емоцій було справді багато. Особливо від їхнього… внутрішнього змісту, — Єва зневажливо пирхнула, сідаючи й по-хазяйськи кидаючи сумочку на сусідній стілець. — Мені довелося витратити дві години, щоб вичистити твої шпигунські налаштування. Тож якщо твої аналітики зараз б'ються в істериці, намагаючись розшифрувати таємні коди київських підземель, розслабся. Це просто карти міграції житомирських тритонів. Свіжа аналітика, користуйся за потреби.

Тарік ледь помітно посміхнувся, його акуратна борідка здригнулася в хижому напівнатяку. Він миттєво зрозумів, що відьма не просто розкусила його маневр, а звернулася до когось дуже сильного, щоб обнулити його магію. Але це лише додало йому азарту. Нафтовий магнат плеснув у долоні, і перед Євою поставили крихітну скриньку, вирізану з цільного шматка гірського кришталю.

— Як і обіцяв. Перша партія праху перських царів з гробниць Месопотамії. Чиста некромантська есенція трьохтисячолітньої давнини. Для ваших унікальних чарів, прекрасна Єво. Сподіваюся, цей подарунок виправить моє ранкове самоправство?

Яга затамувала подих. Скринька дихала такою потужною старою магією, що у неї аж пальці заніміли від передчуття того, які зілля можна на цьому зварити. Вона вже збиралася вимовити найтепліші слова подяки, як раптом…

Скляні двері тераси з гуркотом відчинилися, змусивши здригнутися завісу гарячого повітря.

На терасу впевнено зайшов Костянтин Борисович Невмирака. Побачивши “відвідувача”, Єва ледь не заглинулась повітрям. Що це був за вигляд! Дорогий піджак теліпається на одному плечі, тонка біла сорочка без краватки, верхні ґудзики легковажно розстебнуті, але в очах — арктичний лід. Красень просто! Поруч із ним, ледь встигаючи за цим криголамом, поспішала Вероніка, яка поки так і була головою його юридичного департаменту. Відьма судомно, наче рятівний круг, притискала до грудей пухку шкіряну теку з документами. 

“І що могло статися за той час, поки я його не бачила?!” — здивувалась Єва.