23.2. Потенційна шпигунська система 

Але східний некромант не просто залицявся. У бутони лотосів були філігранно вплетені спеціальні закляття-маячки. Виходить, він надумав таким чином розгорнути шпигунську мережу прямо через її пороги. Квіти мали зчитувати магічні коливання тутешньої землі, фіксувати кожну відьму, що приходить до Єви, а головне — шукати ниточки до тих самих закритих архівів Кощія, які Невмирака століттями ховав у підземеллях свого замку. 

Тарік приїхав не просто на конференцію некромантів, яка традиційно проходить у замку Костика. Цей східний хитрий лис тут зараз з цілком очевидною метою — поширити на її з Кощієм землі свій вплив. Що ж, треба допомогти магові зрозуміти, що він помиляється. Дуже сильно помиляється… І зробити це так, як уміє тільки вона. 

Визнавати перед Кощієм, що її так витончено обвели навколо пальця, підсунувши шпигунський букет під двері борщагівської квартири, шалено не хотілося. Але магія в лотосах була специфічною — вирощеною на пустельному праху й диханні гарячих південних вітрів. Звичайна слов'янська відьомська сироватка, замішана на корінцях і болотній воді, цей східний заклятий замок просто не брала. Тут потрібен був фахівець із древньої некромантії, який уміє працювати з печатями тліну й розпаду. Тобто Кощій, бо не до Бориса ж Безсмертного йти!  

Через годину Єва вже сиділа на краєчку того самого великого грабового столу у домашньому кабінеті Невмираки, тримаючи в руках один зрізаний лотос, загорнутий не тільки в папір, а й у захисне ізоляційне поле.

— Твій арабський принц, якого ти покликав на свою конференцію, грає брудно, — ліниво кинула вона, крутячи чорну квітку перед носом похмурого Костянтина Борисовича. — Дивись, яка тонка робота. Вони намагаються просканувати геомагнітні вузли тутешньої землі. 

Невмирака відірвав погляд від монітора комп'ютера, де якраз світилися графіки акцій. Обличчя його було схоже на монолітний шматок антарктичного льоду.

— Я помітив ці коливання ще пів години тому, коли мій сервер безпеки зафіксував несанкціонований магічний сплеск у твоєму районі, — сухо відповів він. — І замість того, щоб спалити цей бур'ян, ти притягла його сюди?

— Тому що твій сервер безпеки, Борисовичу, показує лише сухі цифри, а я відчуваю, як ці квіточки намагаються підібрати ключ до твоїх підземних сейфів, де ти ховаєш папери ще княжих часів, — відьма грайливо крутнула стебло, змусивши Кощія мимоволі скрипнути щелепою й потягтися рукою до чорної квітки.

Треба сказати, ця квітка справді була гарною. І Яга вже подумки прораховувала, що саме зробить із того розкішного гербарію, який залишився у неї на зйомній хаті. Пускати на вітер таку рідкісну відьомську сировину було злочином. З цих лотосів вийшли б унікальні цілющі мазі, сильні настоянки для зміцнення магічного захисту, та й не тільки для цього — в господарстві знадобиться все, від пелюсток до насіння, головне — розумно й практично використати пустельну екзотику.

— Тож мені потрібні твої древні знання некро-в'язі, — Єва нахилилася ближче, обдавши його знайомим до болю терпким ароматом стиглої сливи. — Давай, Костю, вмикай свій внутрішній флюгер. Якщо ми не зламаємо цей заклятий шифр разом, він викачає координати твоїх підземних сейфів швидше, ніж ти встигнеш когось послати за тридев’ять земель… 

Кощій незадоволено крякнув, але таки посунув своє крісло ближче до її краю столу. Наступні дві години перетворилися на химерний, майже інтимний танець двох заклятих друзів. Вони стояли так близько, що Єва відчувала морозний подих його гробової сили, а Кощій — шлейф її сливових парфумів. Але коли вони працювали, усі сварки відступали на другий план…