21.3. Пропозиції трьом відьмам 

Яга, яка сиділа на столі, голосно гикнула і втратила рівновагу, ледь не зсунувшись додолу. Аристарх, який давно вдавав, що дрімає, розплющив одне око. Вероніка ж здивовано підняла брову. Вона миттєво зчитала траєкторію його погляду, який косив у бік Яги, і тонко посміхнулася: 

— Костянтине Борисовичу, мій погодинний тариф для вас занадто дорогий для звичайних вечерь. Побережіть капітал.

Невмирака, вкотре оцінивши розум своєї юристки, анітрохи не зніяковів. Ну, ні — то й ні! Зрештою, їх тут аж три… Він перевів погляд на Сніжану, яка так і стояла біля стіни, спостерігаючи за цією дивною виставою. Потім підступив ближче, збавивши голос до того самого інтимного напівшепоту, від якого у звичайних жінок підкошуються ноги. 

— А ти в нас, я дивлюсь, справжня ніжна лялечка, Сніжано. Така витончена краса… — він легенько, ледь відчутно торкнувся кінчиками пальців її відкритого плеча, заглядаючи в обличчя. — Тобі неймовірно пасуватимуть діаманти. Вони просто створені для такої світлої шкіри й очей. Я міг би підібрати для тебе щось справді унікальне з центрального заставного фонду. Скажімо, старовинне кольє, яке чудово підкреслить твою шию.

Сніжана навіть не поворухнулася, лише обдала його поглядом, від якого на панорамних вікнах квартири миттєво заблищали сизі зимові візерунки: 

— Моя краса не продається, Костянтине Борисовичу. 

Єва сиділа на столі, і всередині в неї починав розгоратися справжній відьомський вогонь, який вона навіть не планувала приборкувати. Хоче крайнощів? Він їх отримає! 

“Ах ти ж старий кістлявий хрін, — думала вона, міцно стискаючи пальцями край столу, на якому так і сиділа. — Вирішив тут кастинг влаштувати? Перед моїми дівчатами хвоста розпустив? Мене зачепити хочеш?” Зовні її обличчя залишалося спокійним, ніби не трапилось нічого надзвичайного. Вона навіть ледь помітно посміхалася, але в голові вже прораховувала, яке саме прокляття змусить його новесенький автомобіль заіржавіти за одну ніч.

Але Кощій приберіг головний хід наостанок. Він підійшов до Дари. Юна мольфарка, не звична до таких інтер'єрів і перепалок, скромно стояла біля стіни, час від часу, коли в кімнаті ставало особливо спекотно, розглядаючи свої сандалії.

Костя нахилився до неї, випромінюючи весь свій магнетизм: 

— А ти у нас, я бачу, рідкісна квітка. Дарина, правильно? Карпатська магія — це так свіжо, так амбітно. Київ великий, він може злякати. Але зі мною тобі немає чого боятися. Як щодо того, щоб завтра пообідати разом? Я покажу тобі правильну столицю. І… тобі неймовірно пасуватиме смарагдове намисто. Під колір очей твоєї наставниці, але на тобі воно виглядатиме куди яскравіше.

Дара від несподіванки спалахнула густим рум’янцем, що миттєво злився з її рудим волоссям. Вона розгублено повернула голову до Яги, шукаючи підказки.

У Єви всередині все обірвалося, а потім вибухнуло. Найсвятіше. Вона щойно привезла дівчину з гір, бачила в ній величезний потенціал, фактично — майбутню Ягу, яка перейме землю. І цей некромант-маніпулятор вирішив використати дитину у своїх іграх, щоб промацати її, Євині, кордони.

Показати ревнощі — програти Кощію. Промовчати — налякати Дару й показати слабкість. Явдоха Степанівна випрямилася. Її посмішка стала настільки широкою й доброзичливою, що Вероніка мимоволі зробила крок назад.

— А що, Дарусько, погоджуйся! — з театральним ентузіазмом вигукнула Яга, підморгнувши дівчині. — Костянтин Борисович у нас кавалер щедрий, хоч і сухий, як столітній дуб. Нехай вигуляє тебе, купуй усе найдорожче, діамантів бери, скільки в кишені твого худі поміститься. Я вас прямо-таки благословляю на це побачення! Розважся у столиці. Так розважся, щоб наш Костя надовго запам’ятав…