Розділ 2. Танець

На дискотеці було дуже шумно. Грала якась невимушено весела пісня і захоплювала з собою в танок всю молодь. Ніколь вже давно не була на дискотеці, тому як тільки вона зайшла в клуб, її ледве не знудило від гучної музики. Трохи не так вона уявляла собі сьогоднішню дискотеку.  Проте її подруги були більш оптимістичні. 
- Як круто! - першою прокричала Женя, яка була частим гостем  на таких заходах. - Сьогодні багатенько людей зібралось потанцювати. 
-Дійсно багато - відповіла на це Ніколь - Не думала що у нас так багато молоді розважається у клубі.
- Так, вистачить з нас ваших нудних розмов- перервала їх Соня і потягнула  за руки танцювати. Незважаючи на малий досвід, Ніколь впевнено рухалась в такт музиці. Напевно відгукнулись заняття гімнастикою і народними танцями, на які Ніколь їздила після школи протягом трьох років. Дівчата сміялись, танцювали, самі собі аплодували і думали, що цей вечір обов'язково буде початком чимось нового в їхньому житті. 
Арсен
І чому батьки вирішили відправити мене на місяць до бабусі. Невже те, що я розбив один з численних їхніх автомобілів варте того, щоб просиджувати в цьому забитому селі місяць. А мені ж лише 23 роки. Нічого, як повернусь в місто, з'їду з будинку і стану самостійним. І нехай тоді батьки благають мене побачитись, все одно не приїду. 
З таких роздумів його відволік друг Роман. Він був сусідом його бабусі і часто допомагав їй по господарству. А оскільки Арсен, коли був маленьким, часто приїжджав до бабусі в гості то вони потоваришували. І завжди, як тільки Арсен опинявся в селі, вони намагались проводити час разом.
От і сьогодні Роман запропонував Арсенові піти на дискотеку. Той неохоче погодився. А в думках лише сказав собі: Ну якими можуть бути дискотеки в селі: нудота та й годі. От в місті інша справа: коктейлі, віскі, гарні дівчата, адреналін. Як би йому хотілось повернутись у місто і поринути у вир нічних клубів. Але реальність була іншою. Тому радо прийняв пропозицію Романа. 
Насправді Арсен вже не раз бував тут у клубі, але великих розваг там не бачив. Пісні не в його стилі, алкоголь, який зовсім не був елітним, та й дівчата сільські йому не зовсім підходили. Син відомого політика не може зустрічатись з сільськими дівчатами. Та й які ті дівчата, ні стилю, ні зовнішності. 
В таких роздумах Арсен зайшов в клуб. Потиснув руку ще декільком знайомим і долучився до їх розмови. Хлопці, хоч як це не звучить стереотипно, обговорювали дівчат. Роман першим помітив трьох подруг і поспішив до них привітатись. Арсен тільки бачив, як він обійняв кожну дівчину і весело з ними щебетав. 
Та коли одна з них повернулась в сторону їхньої компанії, Арсена ніби струмом вдарило. Ті чорно-зелені очі були настільки яскравими, що їх було видно навіть за декілька метрів. Чорне волосся  маленькими кучериками спадало по плечах і тягнулось аж до поясу. Блакитна сукня була настільки ніжною, що здавалось ніби це не дівчина, а хмаринка літає навкруги і весело сміється. Арсеній задивившись на дівчину, навіть не побачив, як Роман повернувся до нього і запропонував потанцювати. 
- Та я ще не готовий до танців- пробурмотів Арсен, не відводячи погляд від дівчини-хмаринки. 
- Що, сподобалась? - весело запитав Роман, коли побачив його погляд у бік Ніколь. 
- Чого зразу сподобалась. Просто задивився, а думав зовсім про інше. А ти що знайомий з цими дівчатами? - якось несміливо запитав Арсен.
- Ну, звісно. Ти що не пам'ятаєш мою сестричку Соню. Бігала така маленька, і завжди підловлювала нас на шкоді, а потім докладала все батькам- сміючись, промовив Роман, - А це її подруги: та що в червоному  Женя,  а в блакитному Ніколь.
- Ніколь.... - ледве чутно прошепотів Арсеній. 
- Ти як хочеш, а я пішов танцювати. Тим більше, батькам обіцяв приглядати за дівчатами. Буду оберігати їх, від таких, як ти, - засміявся Роман і постукав Арсена по плечі 
- А чим це я тобі поганий? - здивувався Арсен. 
- Та нічим, це я до слова. Знаю я вас міських. Пограєтесь з дівчатами, а потім розіб'єте серце. 
- Та чому зразу пограєтесь. Якщо сподобається дівчина, можна продовжити спілкування й надалі. 
- Не думаю, що з Ніколь це можливо, - розуміючи на кого задивлявся Арсен, вимовив Роман. - Вона дівчина серйозна. Ніколи не допустить до себе таких ловеласів як ти. І не поведеться на всі твої компліменти.
- Чому це ти такий впевнений? - здивувався Арсен і легко усміхнувся.
- Тому що вона покладає великі надії. А на першому місці в неї батьки та сім'я, а не розваги з тобою.
- Це ми ще побачимо, - загадково вимовив Арсен, - сперечаюсь з тобою, що за цей місяць я обов'язково закохаю її в себе. 
- Що? - тримаючись за живіт і ледве стримуючи себе, щоб не розсміятись гучніше за музику, вимовив Роман.
- Посперечаємось . Якщо завоюю серце вашої Ніколь, ти голий пробіжишся по селу вигукуючи при цьому, що ти найдурніша людина у світі, - весело промовив Арсен.
-Хаха, - посміявся Роман, - що за дитячі ігри? Краще щось серйозне. От наприклад, якщо виграю я, і Ніколь відшиє тебе, то ти подаруєш мені новенький мотоцикл. Сперечатися треба з вигодою, - ще раз усміхнувшись сказав Роман.
- Окей. Але, якщо виграю я, з тебе найдорожчий віскі з батькового магазину елітного алкоголю. -  подав йому руку Арсен і промовив - Ну а тепер можна і потанцювати. Веди мене вже до своїх дівчат.

Ніколь
Ніколь впевнено рухалась під музику, дивилась в різні боки і навіть не помітила як до них підійшов Роман із ще одним хлопцем. На мить вони зійшлися поглядами і Ніколь завмерла. 

Високий зростом, кароокий брюнет, з гарною стильною зачіскою дивився їй просто в очі. Він був одягнутий в джинси та футболку, але навіть з під футболки було видно його великі накачані м'язи. Його міцна статура нагадувала Ніколь вежу, яка височіла з поміж інших, не таких високих будівель. 
Від цих думок Ніколь відірвав звук повільної музики. Навкруги пари хлопців та дівчат почали зливатися в танці, Соню запросив якийсь сусідський хлопець, Женя пішла танцювати з Романом, який вже давно накинув оком на подругу своєї сестри, а Ніколь залишилась одна. Вона маленькими кроками почала відходити від танцполу і вирішила освіжитись на вулиці. Проте не ступивши і трьох кроків хтось міцно взяв її за руку.
- Можна запросити вас на танець,  - почула вона мелодійний голос біля вуха, а обернувшись побачила його - того самого високого брюнета, з яким нещодавно вони зустрілись поглядами. 
В середині все перевернулось. Проте зрештою це ж лише танець і чому б не потанцювати його з гарним привабливим юнаком.
- Звісно, - трохи несміливо відповіла Ніколь і потрапила у вир міцних рук свого партнера.
Хлопець однією рукою ніжно притиснув її за талію до себе, і здавалось вона навіть відчула тепло його тіла, крізь одяг. Іншою рукою він ніжно стиснув її руку і вони почали рухатись в такт музиці.
- І як звати таку гарну пані? - весело промовив Арсен, піднявши свої карі очі і пильно подивившись їй в обличчя.
- Ніколь...- стиха відповіла вона і теж подарувала йому погляд таких же гарних карих очей.
- А мене звати Арсен, - не розгубився хлопець  і сильніше притиснув Ніколь до себе.
- Чомусь раніше я тебе ніколи не бачила в нашому селі? - здивовано запитала дівчина.
- Я не часто сюди приїжджаю. У мене тут бабуся живе. Тамара Олегівна. 
Ніколь ствердно похитала головою, підтверджуючи, що знає його родичку.
- Ось я і вирішив приїхати та допомогти їй по господарству. А ви чим займаєтесь у своєму селі?
- Ми закінчили одинадцятий клас. Вступили в  університет і чекаємо поки розпочнеться навчання. А ти чим займаєшся? 
- Навчаюсь в університеті в Лондоні. На юриста. - відповів Арсеній і ще раз поглянув у карі очі Ніколь. 
Здавалось у них можна загубитись та пірнути у зовсім інший світ: світ ніжності та кохання. Проте чого чого, але кохання Арсенові в найближчі роки аж ніяк не потрібно було. В нього на життя були зовсім інші плани.
Музика закінчилась, а пара ще кілька секунд не могла зрушити з місця. Кожен поринув у свої думки. Ніколь була зачарована красою хлопця і зніяковіло поглядала на нього з під густих вій. А впевнений Арсен лише шукав шляхи, як виграти спір із Романом.