Яблуко життя

Яблуко життя

Пролог

- Лікарю, що з моєю дочкою? - запитав високий чоловік, тримаючи шестирічну дівчинку за руку, інша рука якої була підключена до крапельниці.

- Я не знаю. Результати крові погані, але обстеження нічого не показує. Я вже передавав усі отримані дані Вірляни нашим колегам у столичній лікарні. Навіть писав за кордон. Наш рівень розвитку медицини не може визначити, що з вашою дочкою. Поки що життя в її тілі тримають оці крапельниці. Це лише підтримуюча терапія. Мені шкода, але я нічим більшим допомогти не можу. - виправдовувався лікар.

- Моя дружина медична сестра за освітою. Ми можемо ставити ці крапельниці вдома? - батько дівчинки подивився на лікаря.

- Так, звісно. Якщо щось з'явиться нове... якийсь прорив у медицині, я вам одразу повідомлю. - пообіцяв лікар, а подумавши, додав. - Знаєте, що... Ви можете спробувати народну медицину. Скоріше... Нетрадиційну... З точки зору науки. Бо просте суспільство часто до цього звертається. Говорять: у сусідньому лісі на вершині гори живе босорка. Ніхто з моїх знайомих не бачив її, але розказують дивні та потужні історії оздоровлення. Знайдіть її. Та попросіть її допомогти вам. Тільки я вам про це не розказував, якщо хтось спитає. Бо тоді засумніваються у моїй професійній компетенції. Ми мало що знаємо про життя та про те, як воно влаштовано. Люди додавали камери всередину тіла, щоб побачити момент зародження дитини, лікарі рятують життя та повертають з того світу, але все одно ми погано розуміємо, що це за світ, який це світ, в якому ми живемо. Ми і себе погано знаємо та не завжди правильно відчуваємо самих себе, не завжди усвідомлюємо, чого ж дійсно ми хочемо. Остапе... Можна я так вас буду називати? Пробуйте. Усе у ваших руках. Коли нам погано, ми згадуємо про Бога. А зараз час згадати про наші коріння, хто ми такі, що ми є лише частиною природи, що саме народна мудрість, яка уособлюється у народній медицині, найкраще це використовує.

1

Чоловік та жінка стояли біля входу в будиночок, який розмістився у передмісті біля лісів, які відомі цілющими властивостями.

- Подбай про нашу донечку Вірляну, - попросив Остап свою дружину.

- Звісно. Як же інакше. - погодилася жінка.

- Поліно, там не буде ловити мобільний зв'язок, ти ж знаєш, що ще не встигли поставити вежі сотового зв'язку у тих лісах. Навіть вздовж траси, що оминає ці ліси,  не поставили. Я не зможу з тобою спілкуватися. Ти кілька днів про мене нічого не дізнаєшся.

- Бережи себе. Я буду молитися за тебе. - Поліна поцілувала свого чоловіка.

Остап обійшов гараж, в якому стояло авто, та направився до лісу.

За спиною чоловіка був важкий наплічник.

Батько Вірляни звернув з дороги та пішов у неприступні хащі до босорки, щоб спитати її, як вилікувати свою дочку.

Два дні зайнялося на те, щоб подолати один ліс та перейти в інший, щоб дістатися тієї гори, де ніби живе та сама босорка.

Трасою чи іншою дорогою добратися другого лісу було неможливо, бо всі дороги вели в обхід цих двох лісів.

2

Нарешті Остап дивився знизу вгору, де повинна була бути та сама босорка.

- Добре, що я вчився скелелазінню колись. Ось зараз це знадобиться.

Чоловік почав сходження на гору, використовуючи спеціальне обладнання для цього.

Крок за кроком, але вгору, десь виходило підніматися стежками.

І ця верхівка гори. На неї стояла старенька хатинка, прикрита деревами, що через них не можна було б у бінокль розгледіти цю занедбану конструкцію.

- Доброго дня! - привітався Остап, стукаючи у двері та відкриваючи їх, бо вони були незачиненими.

- Доброго. - коротко відповіла старенька.

- Допоможіть мені, будь ласка, моя дочка…

- Захворіла та тримається на цих трубках, які лікарі називають крапельницями, - перебила босорка та продовжила сама.

- Так… - здивувався Остап.

- Тобі треба пошукати дику яблуню, на якій ростуть яблука життя, та принести дочці одне з них.

- Де її шукати?

- Он бачите озеро? - босорка вийшла з хатинки та повела на схил гори.

- Так.

- Яблуня росте біля озера з живою водою, якою і напивається цілюще дерево. Зірвіть одне яблуко та принесіть його Вірляні. - промовила босорка, хоча Остап не називав імені своєї дочки.

- І все?

- І все.

- Що я Вам винен за це?

- Можете мені полагодити дах.

- Добре.

Остап прийнявся лагодити дах та зробив його майже новим.

- Дякую. Йдіть. У Вашої дочки мало часу.

Чоловік пішов.