Сиділа якось мати у вікна
та довго думу думала вона:
«Чого б хотілося найбільше?
Та мабуть, щоб життя не стало гірше!»
На телефоні фото відшукала
і пильно доньку розглядала:
«Яка ж гарнюня виросла у мене!
Оберігає слово хай тебе благословенне!»
Ця мати у вікно все визирає
і сина зранку виглядає:
«Дорослим став ти непомітно…
Нині ти мужній, а був колись тендітний…»
Хвилюється матуся про дітей.
Час йде, і в неї незабаром ювілей…
Діти дорослі стали вже давно,
а мати їх голубить, як маленьких, все одно.
Із осінню вона роки свої рахує
і поки є любов, її дітям подарує.
А діти пам’ятають, що мама - то святе!
Вона для своїх чад сама долю сплете.
© Yana Tarasevych 30.09.2026р.
Відредаговано: 01.10.2026