Я знову пишу...
Живий!
Хтось каже: «Не треба, не чекай!
Життя з нуля знов починай.»
А ти не можеш, бо кохаєш…
Надії тої не втрачаєш.
Чекати стільки вже і смішно,
нічого у житті не втішно.
Не можна жити далі так,
життя ж швидке, як той літак.
«Дозволь собі ще полюбити,
у серце знов когось впустити…»
- говорять люди навкруги,
але в очах лід та сніги.
Я хочу знати, що з ним добре,
б’ється й живе серце хоробре.
Хочу побачить блакитні очі
та й відчути, що душа шепоче.
Хочу руки скоріш торкнутись
і до грудей знов пригорнутись,
Почути голос ніжний твій…
Він зцілить, як морський прибій.
Нехай цей світ зупинить час,
не буде більше розкидати нас.
А я тобі серце своє віддам,
не стану вірити дурним чуткам.
Живий! Душею часто відчуваю…
Ночами кличеш, точно знаю.
Якщо потрібно, я прийду,
тебе назавжди за собою поведу.
© Yana Tarasevych 10.09.2026р.
Відредаговано: 01.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
