Я знову пишу...

Вибач, рідна земле!

Коли питають: «Ти додому?»,

я відчуваю біль і втому…

Бо більше дому в нас немає,

коріння міцно не тримає.

 

Тепер вглядаємось в будинки,

Як у чужі незвідані картинки.

Навіть не знаю що сказати,

коли дивлюсь на інші хати…

 

То зрозуміло, що і далі живемо.

А інколи здається – багато зможемо!

Але часом віра в майбутнє пропадає

та серце знов й знову завмирає.

 

Нам довелося покинути Донбас…

Ти вибач, рідна земле, бідолашних нас!

Цей сум назавжди буде за спиною,

як свій поріг покинули у двадцять другому весною.

© Yana Tarasevych 27.09.2026р.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше