56. Аліна. Чергове стеження і дивна поведінка.

— Якщо у нього дійсно зламана рука, то це має бути десь записано в медичній карті, — кажу я. 

— А що як він підробив довідку? Вона йому все одно потрібна, щоб пропускати роботу, то це можна підробити, — припускає Макс.

 — Але як ми перевіримо, чи рука зламана справді, чи— він тільки імітував перелом? 

— Ну може не доведеться перевіряти, може застанемо його не в гіпсі та й все. Думаю, він не думає, що за ним слідкують. 

— Але ти вчора сказав, що я маю сидіти вдома? А  тепер передумав? 

— Так, піду я, але ж ми все одно команда, тож разом плануємо, що робити далі. Чесно кажучи, я вже так звик, що ти завжди зі мною, що відчуваю, самому буде не те, — зізнався Макс.

— То, може я все-таки піду з тобою? 

— Але що як Маша мала рацію, — зітхає він. — Добре, підемо разом, але якщо хоч якийсь натяк на небезпеку, далі ти будеш сидіти вдома. 

— Зараз нам не можна гаяти часу, адже ми ще можемо врятувати Катю…

— Так, — погоджується Макс. — Все ж, ти часто помічаєш такі речі, які я сам можу пропустити, нам треба це враховувати і підвищити її шанси. Добре, тоді поїдемо до цього з рукою? Почнемо з нього? Хоча тут є ще декілька людей. Один ніби як був в іншому місті, їздив до родичів, треба перевірити його алібі якось. 

— Давай почнемо з того, що з рукою, — кажу я. — Недарма ти про нього згадав, може це якийсь знак…

— Я не надто вірю в знаки, але чуйку точно ніхто не відміняв, — усміхається Макс. — Добре, поїхали до нього. Збирайся…

***

Ми виходимо надвір, уже темно, і мені стає трохи страшно. 

 — А як ми дізнаємося, що він зараз робить? Він живе в багатоквартирному будинку, то певно зможемо лише побачити, чи світиться в нього, але він з таким же успіхом може увімкнути світло, залишити, а сам десь піти? 

 — Я дивився адресу. Навпроти того будинку є ще одна багатоповерхівка. Ми зайдемо до підʼїзду, заберемось на поверх, рівний по висоті його поверху, і подивимось через бінокль. Можна і на дах залізти авжеж, але краще на поверх плюс-мінус навпроти, — пропонує Макс.

— Добре, — кажу я.  — Зрештою, те, що він живе в квартирі, нам на руку, бо якщо він дійсно маніяк, то він точно має десь ховати своїх жертв, а в багатоповерхівці це зробити складно. Отже залишається простежити, куди він піде чи поїде…

— Так і є,  — погоджується Макс і ми сідаємо до машини. — Що ж, будемо розбиратись на місці. Спробуємо прослідкувати, чим він займається в квартирі, і глянемо, чи піде кудись. Якщо навіть не піде, ми будемо слідкувати декілька днів, щоб точно впевнитись. Бо ж якщо він десь тримає живу жертву, він має до неї ходити, годувати, щось таке, хоча б раз на пару днів.

Ми, як і запланували, зупиняємося на стоянці неподалік будинку, де живе наш підозрюваний. Беремо бінокль і заходимо до сусідньої багатоповерхівки. 

Піднімаємось на п’ятий поверх, з вікна під’їзду якраз добре проглядаються вікна мешканців будинку навпроти, і серед них — квартири нашого “об’єкта”. 

Макс бере бінокль і починає дивитися на його вікна. 

— Що там видно? — з нетерпінням запитую я. 

— Дивно… Він ніби в гіпсі, але рукою рухає так, ніби гіпсу й нема, — каже Макс.

— То, може, гіпс і справді — лише маскування? 

— Блін, але ж ми не підійдемо до нього і не здеремо той гіпс, — Макс зітхає. — Хоча, певно, має бути якийсь варіант, як довести те, що гіпс — липа. 

 — Ну, якби ми збирали якісь докази для суду, то може було б і важливо те доводити, але нам головне — знайтии Катю. Те, що він дивно поводиться, це вже привід насторожитися й поспостерігати за ним… А там буде видно…

— Певно, ти маєш рацію, — каже Макс і саме в цей момент наш "обʼєкт" йде до спальні і вимикає всюди світло. 

— Що це за маскування?  — дивуюся я. 

— Не знаю. Але поведінка дивна. Давай почекаємо, може він вийде? — пропонує Макс.

— Може, зібрався спати? — припускаю я. 

— Та може, якщо не вийде за півгодини, то поїдемо додому. І продовжимо вже завтра. О, ми можемо лишити камеру з жучком, націлену на підʼїзд. А потім вже на компі збільшити зображення. 

 — Гарна ідая!

—Або ще краще лишити камеру в його підʼїзді. Тоді ми точно знатимемо, коли він виходить і повертається.

 — Ой, дивись, він виходить! — кажу я. 

— А я думав, все ж не вийде, — відповідає Макс. — Швидко вниз, щоб ми його не впустили!...

***
Що думаєте, встигнуть?

Не забудьте підписатись на мене, скоро стартує новинка, вона буде трохи більш кримінальна, тепер слідчий найметься працювати в одне не дуже легальне місце, і все для того, щоб посадити власника цього місця, однак... Що як він закохається в його сестру?

Обкладинка:

Зацікавив?

Підписуйтесь на мене, щоб не пропустити цю новинку =)