49. Макс. Старі клієнти, нові клієнти)

Власне, так ми і робимо. Їдемо додому, я пропоную Аліні прийняти ванну, а сам готую нам нескладну вечерю — пасту з морепродуктами. 

Після вечері ми сідаємо подивитись кіно, але тепер я обираю звичайний романтичний фільм, без детективу і драм у жанрі, бо знаю, що Аліна доволі легко піддається впливу зовні. 

Ми пʼємо вино і заїдаємо його фруктами, а коли фільм вже майже завершується, сидимо обіймаючись.

— Як тобі кіно? — я злегка притягую її до себе і зазираю в очі. 

— Сподобалось, — каже вона і усміхається.

— Це добре, — я киваю. — Останнім часом ми так багато працювали, що і часу на якісь розваги не було. Але я хочу, щоб тобі було комфортно і добре зі мною. Нам треба і в місті кудись вибиратись, але з цими перевірками працівників ТЦ у нас нескоро зʼявиться вільний час…

 — Я не дуже хочу кудись вибиратися, — каже Аліна. — Такі домашні посиденьки мене цілком влаштовують…

— Ну, мене теж влаштовують, — усміхаюсь я. — Мені головне, щоб ти була поруч, Аліно, — я зазираю їй в очі і торкаюсь долонею її щоки. 

 — Для мене теж це головне, — відповідає вона. — Мен здається, ми схожі, і я уявляю, як колись, у старості, будемо ходити по вулицях, взявшись за ручки, це буде досить кумедно…

— Чому кумедно? — я продовжую усміхатись. 

— Бо ми не зможемо нікуди вийти одне без одного, так звикнемо за роки  роботи разом…

— Думаєш, в старості ми ще теж будемо працювати? Якісь маленькі справи, ото як з собачкою? Хоча, в сімдесят за собачкою вже не побігаєш напевно… 

— Ну, ти і в старості зможеш щось шукати за допомогою комп’ютера… Хоча тоді можуть вже бути якісь інші технології. Наприклад, комп’ютер буде в кожної людини в голові і керуватиметься силою думки…

— Ні, тільки не комп в мізках, у мене тоді буде параноя, що всі за мною стежать, — я сміюсь. 

— Думаю, що до такого не дійде, — каже Аліна. 

— Мені так добре з тобою… — я беру її за руку і подаюсь вперед, торкаючись губами її губ. 

Вона обіймає мене за шию і відповідає на поцілунок.

 — Незважаючи на все це, я зараз цілковито щаслива, — шепоче вона.

— І я, — відповідаю я і знов цілую її…

***

Наступні пару днів ми знов слідкуємо за тим самим першим підозрюваним, і тільки на третій день нам підвертається шанс роздивитись його "володіння". Підозрюваний після того, як повернувся додому, йде назад на зупинку. 

— Думаю, що зараз ще зарано робити щось протизаконне, — кажу я. — Всього пʼята вечора. Але раз він їде до міста, ми маємо встигнути оглянути його будинок, бо в нас буде як мінімум пару годин. 

— Тоді не варто гаяти часу, — каже Аліна.  — Раптом відшукаємо якусь зачіпку…

— Так, — я киваю. — Ходімо…

Ми швидко долаємо відстань між машиною і його двором. Тут навіть нормального паркану нема, тож забратись на територію може кожен бажаючий. Я дістаю з сумки рукавиці для будівельних робіт і простягаю Аліні:

— Вдягни, тут може бути і брудно, і занозу можна загнати. Підемо досліджувати його гараж та будинок. Територія мала, тож ми впораємось швидко.

— Схоже, що в гаражі або нічого немає, або він давно його не відчиняв, — вона показує на бур’яни, які виросли прямо перед дверима. 

— Так, — я киваю і підходжу до гаража. — Але треба перевірити що всередині, — я торкаюсь замка і бачу, що він навіть не замкнений.

Я відчиняю створку і бачу, що там лежить всякий хлам. 

— Ну, треба оглянути детальніше, чи нема тут якихось таємних ходів, але чомусь мені здається, що він не той, кого ми шукаємо, — припускаю я. 

 — Та так, — Аліна розгортає ногою якийсь мотлох, що валяється на землі. — Ну, мабуть ще треба зазирнути в будинок, але я теж думаю, що він не маніяк, просто нечупара…

— Так, ходімо до будинку, ми оглянемо все і підемо вже зі спокійною душею. І тоді переключимось на наступних підозрюваних…

***

Сьогодні ми знов нічого нового не дізнаємось, тому повертаємось до офісу з порожніми руками. Я планую виконати декілька онлайн замовлень, але під дверима на нас чекає людина.

— Ви — приватні детективи? — запитує нас молода дівчина років двадцяти на вигляд. 

— Добрий день, так, — киваю я. — У вас до нас справа? 

— Мені здається, що мене труять…