42. Аліна. Стеження і не тільки.

Наступного дня ми маємо продовжувати стеження, але Макс дивиться по маячку і каже, що наш об’єкт ще вдома. То ми вирішуємо не їхати поки в офіс, а почекати, коли жінка виїде з дому, і тоді під’їхати туди, де вона буде знаходитись. 

— Аліно, — Макс бере мене за руку. — Вчора мені здалось, що ти щось не розповіла… 

— Так, — я опускаю голову. — Просто я подумала, що  не варто тебе перед сном цим усім грузити… Та й ти був якийсь напружений вчора…

— Будь ласка, краще грузи мене одразу. Я ж до речі розібрався з твоїм мобільним. І є одна зачіпка… 

— Яка? — я відчуваю хвилювання. Невже ми зможемо дізнатися, що трапилося з Кірою? 

— Насправді, може це нікуди не приведе, але серед усіх маскувальних адрес того профілю проскочила одна київська, — каже Макс замислено. 

— Ти перевірив цю адресу? 

— Це торгівельний центр, — він зітхає. — Але він проскакував не тільки в профілі Кіри. Я ж маю файли поліції, тоді теж один раз проскакувала ця адреса. Можливо, це збіг і просто маскування дало збій й повторило одну й ту ж адресу, але в той самий час… Якби справа йшла про маскування, то хіба не логічніше було б як і всюди ставити якийсь Лондон чи Нью Йорк? 

 — Це справді так… — я встаю, дістаю з-під подушки свій новий телефон і простягаю йому. — Він написав мені знову, я гадки не маю, звідки дізнався мій новий номер… Поглянь, може тут можна теж щось знайти корисне для нашого розслідування…

— Ось чому ти так погано спала, — Макс зітхає. — Пробач, певно, я недостатньо уважний до тебе. 

 — Та все добре… Я ж не сама, ти завжди поруч, тому мені нічого не загрожує. Ну полякає трохи, але ж ми рано чи пізно його спіймаємо… — бадьоро кажу я. 

Насправді в мене зараз якісь “емоційні гойдалки”: то здається, що все погано, і я просто панікую, а через кілька годин, навпаки, відчуваю оптимізм і  переконую себе, що все буде добре. Щоб згодом знову боятися і не знати, куди себе подіти…

— Все одно, — Макс беру мене за руку. — Я буду уважнішим, обіцяю. І завжди буду поруч, тут ти правильно сказала, — він усміхається. — Хочеш, забʼємо на цю зрадливу дружину, і проведемо цей день разом? Тільки ти і я. 

— Та ні, ми ж пообіцяли, що виконаємо роботу… Ну в принципі яка різниця, як проводити день, головне, що разом, — усміхаюся я. 

— Хоч би вона сьогодні цілий день вдома сиділа, — він схрещує пальці. — Тоді і ми зможемо побути вдома.

Але саме в цей момент його телефон починає вібрувати. 

Макс дістає його з кишені і зітхає.

— Схоже, вона виїхала з дому…

***

— Добрий вечір, — кажу я, коли клієнт відповідає на виклик. — Хочемо прозвітувати про результати нашого стеження…

— Судячи з вашого тону, ви нічого не знайшли, — зітхає він. 

— Сьогодні, на жаль, теж нічого підозрілого не було…

— Але я відчуваю, що щось не так, не може моя інтуіція так погано працювати.

 — Отже, нам продовжувати стеження?  — запитую я. 

— Давайте продовжимо ще на три дні, поки я буду в відрядженні. А потім вже якщо ви нічого не знайдете, то завершимо на цьому…

 — Добре, умови такі самі? 

— По можливості, я б хотів, щоб ви стежили за нею прямо біля будинку ці дні. Я заплачу більше, скільки скажете. Але хочу, щоб ви нічого не пропустили. 

— У вечірній час теж потрібно стежити, я правильно вас зрозуміла? 

— Так, цілодобово, — підтверджує клієнт. 

 Я запитально поглянула на Макса, який теж слухав нашу розмову. 

— Скажи що вночі у нас подвійний тариф, якщо його це влаштовує, то зараз вишлемо рахунок, — відповів він. 

Я так і кажу, але, схоже, клієнта це не лякає. 

 — Так, надсилайте рахунок, — каже він. — І не забудьте про фото! 

***

 — Схоже, він переконаний у тому, що за його відсутності хтось навідається в гості до його дружини, — кажу я. 

— Або що дружина все ж звалить з будинку, — усміхається Макс. — Ну, якщо виявиться, що вона не зіпсувала їхній шлюб зрадами, то він, схоже, точно зіпсує його підозрами. Хоча її дивна манера паркування мене все ще насторожує.

 — Ага, а мене та розмова по телефону в туалеті… Вона казала, що сумує і хоче зустрітися завтра, але так і не зустрілася ні з ким того дня… Цікаво, чи щось не вийшло, чи може вона запідозрила щось? 

— Може, тому що чоловік їде, — припускає Макс. 

— Дійсно, може вони перенесли побачення саме через це… Тоді нам справді має сенс почергувати тут цілодобово…

— Я можу покараулити її сам, а коли вона виїде — викличу тебе, — пропонує Макс. — Ну це я про нічні чергування. Ти сьогодні і так погано спала… 

 — Мабуть, я буду почуватися впевненіше поряд з тобою, — кажу я. — Посплю в машині… До речі, ти дивився на те повідомлення, що прийшло мені на новий номер?  Він писав, що все одно знає, де мене знайти…