26. Аліна. Чергова ниточка

Коли він згадує про Машу, я відчуваю роздратування. 

— Думаю, вона тільки почне критикувати нас, що ми нічого не робимо, — кажу я. — Це цілком в її стилі…

— Ну може щось і ляпне, — погоджується Макс. — Але нам потрібна інформація. В тебе є інші варіанти, як дістати ці телефони? 

— Поговорити з родичами, але чи вони хоч щось знають? 

— Та й ми з тобою не маємо посвідчення, — хмикає він. — Хоча… Ну добре, я маю липове… Було колись потрібне. 

— То, може, спробуємо зустрітися хоча б з родичами останньої жертви? Там, де на стіні вже був той смайлик? Якщо вони нічого не розкажуть, то підемо до Маші…

— Навіть якщо вони дадуть номер, нам би краще мати номери і попередніх, — каже Макс і усміхається. — Але добре, давай почнемо з цих останніх. У нас нема їхньої адреси і тому подібне, як ти збираєшся з цим розібратись? — він уважно дивиться на мене.

— Ну, якась інформація про дівчину у тебе ж є? 

— Імʼя, прізвище, фото, вік, — каже він, киваючи. 

— А по якійсь базі можна пробити її адресу, склад сім’ї? 

— Думаю, легше зробити це по її соцмережах, — припускає Макс. — Може, спробуєш? Переглянь профілі, шукай людей з її прізвищем, які живуть в Києві.

— Добре, що в неї не дуже поширене прізвище, — я відкриваю Фейсбук

— В першу чергу шукай серед друзів у фейсбуці, вони в неї не закриті? — перепитує він.

— Ось є в друзях жінка з її прізвищем, яка по віку могла б бути її мамою, — кажу я. 

— Переглянь її профіль, фотографії, якщо профіль відкритий, — каже Макс. — Ну і сімейний стан, наявність дітей.

— Здається, це вона, — відповідаю я, переглядаючи фото. — Подивись, ось вони вдвох, це ж наша жертва? 

— Так, — погоджується Макс після того, як подивився на екран. — Прекрасно. Тепер треба з нею звʼязатись. Напиши їй.

— А що саме написати, щоб не відлякати її? 

— Ну, які твої пропозиції? Я хочу, щоб ти починала думати, як детектив, — Макс уважно дивиться на мене.

— Написати, що ми розслідуємо вбивство її доньки? 

— Надто небезпечно, Аліно, — одразу каже він. — Не забувай, її може пасти наш маньяк. 

— Тоді, може, що ми друзі її доньки і хочемо з нею поговорити? 

— Чому "ми"? — перепитує Макс. — Ти пишеш зі свого профілю. І не забувай, вона може спитати, звідки ви знайомі і тому подібне. Треба продумати ці деталі. Подивись її профіль, чи займалась вона якимось спортом, наприклад. Як варіант, теоретично, ви однолітки і могли ходити разом на фітнес чи йогу.

—  Так, тут є фото з залу, — киваю я. 

— Загугли цю фотографію, знайди, що це за зал, — продовжує Макс.

— Добре, — через кілька хвилин я вже маю необхідну інформацію. 

Пишу матері Каріни (так звуть загиблу дівчину). 

— Але невідомо, коли вона відповість і чи відповість взагалі… Що будемо робити зараз? — питаю я, відкладаючи телефон. 

— В бота ніхто не писав? — відповідає Макс питанням на питання. 

— Ні, не було жодних звернень. 

— І записів на сьогодні нема.

В цей час мій телефон видає тихий сигнал. Хтось прислав повідомлення. 

— О, здається, нам щастить, — кажу я. — Мама Каріни швидко відповіла…

— Що пише? — з цікавістю запитує Макс, зазираючи мені через плече.

— Погодилася зустрітися, тільки написала, щоб я приїхала сьогодні, бо завтра вона їде в інше місто до родичів. 

— Добре, — він киває. — Тоді поїдемо сьогодні. Я поїду разом із тобою, скажемо, що я твій хлопець і просто переживаю за тебе через ці вбивства і тому не відпустив саму. 

— Тоді що мені відповісти? Що ми прямо зараз і під’їдемо? 

— Домовляйся про зустріч, так, — киваю я.

Я пишу повідомлення, а за кілька хвилин приходить відповідь.

— Вона відповіла, що зараз не може, бо має справи, а приїде додому десь о пів на дев’яту вечора, — кажу до Макса. 

— Нормально, — відповідає він. — Нам головне зустрітись. І навіть добре, що ввечері. Є дослідження, які кажуть, що люди після восьмої охочіше кажуть правду, в цей час організм не такий пильний через те, що більш втомлений.

***
Привіт, як вам глава? Не забудьте підписатись на мене, якщо подобається, як я пишу. Також буду вдячний за зірочку книзі, вона буде безплатною. Ну і чекаю на коменти =)