23. Макс. Не лізь в моє особисте життя і я не лізтиму в твоє.

Бачу, що Аліна дивно реагує на графіті. Хоча, можливо, вона просто намагається відволіктись від тіла, яке щойно забрали. 

— Ти як? — тихо запитую я її, беручи за руку. 

— Та трохи не по собі, — вона виглядає схвильованою.  — Треба спитати у нашої клієнтки, чи не було таких смайликів у тому повідомленні, яке їй надіслали…

— Так, це слушна ідея, — погоджуюсь я і продовжую тихо: — Може, тобі краще піти звідси? Я впораюсь і сам.

— Ні, — заперечує вона, — я хочу залишитися, не хвилюйся. Зі мною все добре. 

— Ну що, знайшли щось цікаве? — до нас підходить Маша. 

Я дивлюсь на Аліну, думаючи, чи варто говорити поліції про смайли і повідомлення. 

— Наче нічого не знайшли, — каже вона.

— І толку від вас? — Машка насуплюється. 

— Ти ж знаєш мене, я більше по компʼютерам, — я знизую плечима. 

— Тільки в своїх компʼютерах ти так нічого і не знайшов, — хмикає поліцейська. — Може, ти й не стараєшся? Зосередився на пошуку породистих собачок?

— Ну, у вас значно більше працівників і можливостей, а ви, судячи з усього, просунулися в цій справі не далі, ніж Макс, — стає на мій захист Аліна. 

— Те, що ти з ним спиш, нічого не значить, — хмикає вона. — Він взагалі спить з усіма підряд. 

— Що ще за "з усіма підряд"? — я встрягаю в розмову. — Моє особисте життя тебе не стосується. 

— А могло стосуватись, — Машка схрещує руки на грудях. 

— Правда? — я усміхаюсь. — Те, що я бачив у тебе вдома, каже про зворотнє. 

— Що?... — здивовано питає поліцейська, але до неї майже одразу доходить. — Ні, ти не міг… Захист і…

Я лише посміхаюсь на ці її слова. 

— Не лізь в моє особисте життя і я не лізтиму в твоє, — хмикаю я. 

— Давайте припинимо ці суперечки, — каже Аліна. — Адже головне — зупинити маніяка, поки він ще когось не вбив. А вже тоді можна буде і розбірки влаштовувати…

Машка спочатку лише хмикає на ці слова, а потім все ж відповідає:

— Він — ще той бабій, будь обережна, — звертається вона до Аліни. — Ти — мила і симпатична дівчина, знайдеш собі когось краще. 

— У нас із Максом тільки ділові стосунки, — рішуче відповідає Аліна. 

Мені хочеться заперечити ці слова, схопити її за руку і сказати "Ні, у нас далеко не ділові стосунки, нащо обманювати?", але замість того я лише стискаю руки в кулаки. 

— Ходімо, Аліно, — кажу я.

Хочу взяти її за руку, але стримуюсь. 

— Ходімо, — киває вона. 

Ми йдемо геть з місця злочину, сідаємо в машину. Щойно ми сідаємо, я беру її за руку і зазираю в очі. 

— У нас не ділові стосунки.

— Їй не обов’язково це знати, — Аліна раптом червоніє.  — Бо вона ще більше буде злитися на тебе. 

— Ну і хай би злилась, — не погоджуюсь я. 

— Краще не сваритися з копами, адже у них може бути якась важлива інформація про цього маніяка, — зауважує вона. 

— Аліно, а чому ти так дивилась на той смайл? Я чогось не знаю? — запитую я, все ще дивлячись їй в очі і тримаючи за руку.

— Можливо, це просто моя інтуїція, — вона знизує плечима. — Просто мені здалося, що я вже його десь бачила, і що це зв’язано саме з цією справою…

— Але де ти могла його бачити?..

 — Не знаю, — вона відводить погляд. — Може, у повідомленні, яке надійшло тій дівчині?

— Ти мене питаєш? — я злегка насуплююсь. — Ти щось приховуєш від мене?

 — Я думаю, може такий смайл був у тому повідомленні, що надійшло мені? Але зараз я вже не можу перевірити, бо видалила його, — каже вона.  — А може, це просто збіг, і він нічого не означає…

— Зрозуміло, — киваю. 

Але відчуваю, що Аліна все ще чогось не договорює. Чому вона не довіряє мені до кінця? 

— Що ми тепер робимо? — запитує вона. 

— Я вже майже завершив роботу над збором матеріалів по зникненням, — повідомляю я. — Але все ще не знайшов зачіпки… Або він дуже обережний, або просто настільки псих, що його дії буде практично неможливо передбачити…

— Це не дуже радує, — каже Аліна. — Залишається тільки дуже уважно стежити за нашою клієнткою. А ти їй сказав, щоб вона не виходила нікуди з дому? Раптом той маніяк щось вигадає, щоб виманити її? 

— Але він так і не зʼявився. Давай подзвонимо їй, подзвони. Попередь її ще раз. І хай поставить поліцію і мій номер на швидкий виклик під номерами один і два, — пропоную я. 

 — Добре, я прямо зараз наберу її, — каже Аліна, дістаючи телефон.