Глава 27

Катя

— Я пишаюся тобою, бо ти знайшов у собі сили та волю відмовитися від комфорту та достатку. Рада, що вчасно зрозумів, що те подвійне життя заплутувало тебе і тягло на дно, ніякого саморозвитку, хоча успіх у тебе там точно був, і задоволення, мабуть, теж, — зітхаю і відвертаюся, про це згадувати все ще неприємно.

— Кать, я вчинив так не лише заради себе. Я наважився на такий крок заради можливості бути з тобою, хочу, щоб ти це розуміла. Що важлива для мене. А то все була мішура, гра та банальне заробляння бабла. Я втомився прикидатись і посміхатися неприємним тіткам. Хочу бути собою, дихати на повні груди, займатися тим, що мені дійсно подобається і бути поряд з тією, хто мені дуже симпатичний, — обіймає мене, цілує за вушком, а його гарячі долоні вже погладжують мене по спині.

— Приємно чути. Хочу, щоб у тебе все вийшло, — шепочу і тягнуся губами до його губ. — Хочу довірити себе тобі. Ти ж залишишся?

— На ніч чи взагалі? — Посміхаються мені ці спокусливі чорні очі. Я нічого не відповідаю, хай спершу сам визначиться, чи готовий він залишитися в моєму житті не лише на цю ніч, а назавжди.

Рома м'яко підштовхує мене до спальні, не перериваючи поцілунків. Відчуваю, наскільки він збуджений і заводжуся сама, задихаючись, тремчу в передчутті, тому що кохатися з ним — це для мене наче свято, бо він дарує мені стільки задоволення, що я дійсно плачу від щастя. Я віддаю себе йому з шаленою ніжністю, думаю, Рома це відчуває і намагається дати мені ще більше насолоди. Він розкутий, йому подобається пробувати щось нове, щоб вивчити моє тіло, і я сміливо йду на всі експерименти, бо зі мною у ліжку справжній бог.

— Катько, ти така гаряча, я не можу зупинитися, — шепоче він, легенько покусуючи мене за шию, і ми починаємо знову поки не засинаємо виснажені, але щасливі, переплітаючись голими тілами, вдихаючи запах і тепло один одного, і немає солодшої за ту мить, коли ти провалюєшся в сон в обіймах коханого.

Але й це ще не все, коли ти прокидаєшся і бачиш його усмішку в той момент, коли він ставить поряд з тобою тацю з кавою — ти відчуваєш, що саме зараз готова обійняти всесвіт, а потім розсипатися на тисячу щасливих бризок. Почуття розпирає душу, і я не витримую:

— Ромо, я кохаю тебе, — виривається з мене тихо, але чітко. — Кохаю вже давно.

Його усмішка стає загадковою, у довгих чорних віях знову заплуталася ніжність, Рома тягнеться до мого обличчя і проводить кінчиками пальців по щоці:

— Я знаю, Кать. Через це моє серце поряд з тобою щоразу билося частіше, — він не вимовляє у відповідь «я теж тебе кохаю» або щось таке, може ще не впевнений у своїх почуттях, як я, але вони у нього точно є, я знаю.

П'ємо каву, цілуємося, а потім, глянувши на годинник, починаємо квапливо збиратися. Коли я виходжу з ванної, Рома вже повністю одягнений.

— Ти вже тікаєш? — розчаровано зітхаю. — Я думала, що знову тебе підвезу.

— Сьогодні мені потрібно бути раніше, треба відпрацювати вчорашнє. А ти спокійно збирайся. Пізніше спишемося або я зателефоную, — цілує мене і додає пошепки. — Думаю про тебе.

Провівши його до дверей, повертаюся у вітальню, плюхнувшись на диван. Час у мене ще є, тому заглядаю у фейсбук, бачу, що Віка онлайн і швидко набираю повідомлення. Час зізнаватись подругам, інакше, якщо вони дізнаються про мої серйозні зміни в особистому житті пізніше і не від мене, сильно образяться.

«Привіт, Вікусь. Вибач, що зникла. З головою пірнула в кохання прямо з трапа літака. Можеш мене привітати, я тепер зустрічаюсь з хлопцем своєї мрії»

«Добре, що я ще в ліжку і мені нема куди падати. Тільки не кажи, що стала дівчиною ескортника! Кать, ти з глузду з'їхала?», тут же відповідає подруга.

«Він пішов з ескорту. Знайшов іншу роботу, тепер він менеджер у клубі любителів страйкболу чи пейнтболу. Я думала ти за мене порадієш», хоч і знала, що вони будуть не в захваті, але все одно неприємно.

«Отже, нова робота знову пов'язана зі сферою розваг. Кать, я люблю тебе і просто переживаю, щоб хлопець, який звик грати різні ролі, не розбив тобі серце»

«Добре, подивимось. Я все одно вірю у кохання. Мені вже час збиратися та бігти на роботу», відправляю і ловлю себе на думці, що треба було б дізнатися прізвище Ромки і чи є він у соцмережах, цікаво було б поглянути на його сторінку. Тому швидко ставлю йому ці питання в повідомленні та біжу одягатися.

«Якщо ми офіційно зустрічаємося, мені можна дізнатися твоє прізвище?)) А ще мені цікаво, в яких соцмережах можна на тебе підписатися?)»

Перед тим, як засунути телефон в сумочку, бачу, що повідомлення він прочитав п'ять хвилин тому, але поки що нічого не відповів. Хм, може прізвище смішне і наш красень соромиться, а може подумав, що я зібралася стежити за ним у соцмережах. У будь-якому разі не дізнаюся поки не відповість, подумаю про це дорогою на роботу, на яку примудрилася запізнитися маючи в запасі достатньо часу.

Рома

Усміхаюсь, як тільки прочитую повідомлення. Катя — така Катя... Хоча, напевно, це нормально? Я ж так давно вже нікому не давав свій профіль в соцмережах, ще з часів останнього курсу універу. 

— Ромо, там група прийшла, хочуть тебе, — Костянтин усміхається і хлопає мене по плечу. — Ти так швидко завоював їхню довіру, я навіть трохи заздрю! Я впевнений, що раніше ти точно працював в сфері обслуговування, ти ж прямо профі!