Глава 16

Катя

Роздраконив, роздражнив, розлютив! Сил моїх більше немає це терпіти! Вибухну, їй богу вибухну! Кохаю і ненавиджу! У думках хаос, серце схлипує, а дупу тягне на пригоди, щоб помститися!

Так, треба прийти до тями. Віддихавшись, набираю Данку:

— Слухай, які ти бачиш варіанти, коли тіло вимагає пощади і це потрібне тут і зараз?

— Це ти так загадково зараз про мужика сказала? — пирхає подруга. – Ну, ти маєш широкий вибір. Можна нажертися, можна поревіти, стоячи під душем, можна самій зробити собі добре, адже ми подарували тобі класну штучку на Новий рік, потрійна програма задоволень. А можна скористатися ще одним варіантом, найризикованішим — живою жертвою, тим, хто зможе приборкати твоє бажання. Ведмедику, що в тебе там відбувається? По голосу чую, що катастрофа світового масштабу.

— Майже. Бачилася з Ромою. Так-так, з тим самим. Він мене завів і покинув! …Досі трясе!

— От гад! Тоді плакати в ванній та нажертися не варіант. Ох, вже ці мужики самі доводять нас до гріха. Якщо він відмовився від задоволення, чому ти маєш від нього відмовлятися, Кать? Доросла, самостійна, вільна! Тю, ми ще засмучуватимемося через якогось ескортника?! Тобі полегшало, сонце? Хочеш я його ще поматюкаю?

— Досить, — важко зітхаю. — Проблема у мені. Ми з ним один одному ніхто, а я на ньому зациклилася, як дурепа. Таку харизму потрібно вибивати тільки іншою харизмою. Дякую, що дала поплакати в свою жилетку.

— Подруги для цього і потрібні, — сміється Данка, — Мої груди в твоєму розпорядженні. Все буде добре, прорвемося, а якщо не прорвемося з першого разу — домовимось з другого і все одно переможемо. Люблю тебе!

Дивлюся в телефон, гортаю контакти, перед очима з'являється номер Влада. Цікаво, бос сильно на мене тепер сердиться? Якщо довго думати — ніколи не наважусь, всі мої пригоди починаються спонтанно. З Ромою теж так було. Ні, думати про кароокого, не можна! Він цими своїми вродливими губами не одну мене цілує. Не думай про нього, Катько, не думай! Натискаю виклик і слухаю гудки. Зараз я точно вляпаюся в якусь холеру, або завтра мене звільнять, або ми сьогодні побачимося.

— Весь в увазі, — чую голос Влада і завмираю.

— У мене є пів пляшки чудового віскі, — закашлявшись, вимовляю в слухавку. Він посміхнувся. Тримає паузу. Роздумує чи знущається з мене?

— Несподіваний поворот сьогоднішнього вечора. Я так розумію, лід ти теж приготувала? — У голосі Влада перекочується іронія.

— Ні, замість льоду будеш ти, — видихаю і по спині справді повзе холодок. Я серйозно сказала йому про це вголос?

— Хм, скільки розпачу в сумному дівочому голосі. Кать, ти ж розумієш, що я можу цим скористатися? В даному випадку для мене не принципово те, що я сьогодні бачив біля нашого офісу. Ти зателефонувала першою, а справжній джентльмен не може відмовити дамі, яка його цікавить. Як тільки за мною зачиняться двері твоєї квартири назад дороги не буде, не вийде випити по чарочці і розбігтися. Я візьму те, що захочу, а захочу я тебе. Готова до таких змін, особливо якщо врахувати, що я не хлопчик за викликом?

— Добре, я готова, — видихаю здавленим голосом, бо сумніви все рівно душать. Але ж Ромка спить з іншими, і я можу, ми дорослі люди, і мені має бути до фіолетової лампочки, що він про це подумає.

— Тоді чекай, адресу я знаю, — хмикнувши, відключився Влад.

Ох, святі віники, що тепер буде? У мене сексу два роки не було. Мабуть, почну з душа, щоб змити з себе сьогоднішній день і дотики кароокого паршивця.

Але чи то я стирчала у ванній надто довго, чи то Влад приїхав надто швидко. Довелося відчиняти, закутавшись у рушник. З мого мокрого волосся капає вода, від мене ще йде тепла пара і сірі очі мого боса, як тільки за ним зачинилися двері, вже дивляться на мене потемнілим від бажання поглядом.

— Ідеально, — вимовляє глухим голосом, відразу притискаючи мене до стіни, — Дякую, що не зустрічаєш у домашньому шовковому халатику, — один його рух і рушник падає на підлогу. Його руки владно лягають на мої стегна, а очі пожирають мої оголені груди. — Попереджаю, зеленоока, я буваю ненаситним, — вже додає багатозначним шепотом і накриває мої губи своїм вимогливим ротом...

Рома

І нащо я приїхав у цей клуб... 

Замовляю третю порцію віскі, все ще тверезий. Паралельно вирішую подивитись, що там за повідомлення накопичились. Краєм ока ще ввечері бачив, що брат щось присилав.

Відкриваю повідомлення.

«Ромо, не забудь про мамин день народження, він майже за місяць, але попереджаю тебе заздалегідь. Не смій знов відверчуватись. Вона дуже сумує за тобою. Відклади всі свої плани і тусовки. Обіцяй мені.»

Усміхаюсь. Він в своєму репертуарі. 

Друкую відповідь.

«Добре, прийду, постараюсь.» 

Відправляю повідомлення і зітхаю. Що ж, напевно, в цьому Діма має рацію, і я маю зʼявитись. Якось вже потерплю мамині допити про моє життя, дівчину і плани на майбутнє. Один день заради неї можна й потерпіти. 

Допиваю склянку, замовляю четверту. 

Музика бʼє по вухам, раптово починається пісня, під яку ми з Катькою танцювали. І чому моя памʼять така хороша? Я не хочу памʼятати всіх цих деталей, але все одно памʼятаю, якщо це стосується Катьки. 

І як спеціально йду саме туди, де ці деталі можна зустріти. Невже я стаю мазохістом? Кумедно...