Глава 10

Катя

Млію і п'янію ще сильніше, коли його губи, нарешті, накривають мої. Вже на другій секунді розумію, що ці губи вміють багато чого, як і його язик. Здається, я змусила Ромку цілуватися з язиком. Ох, це такий кайф-балдьож. Я відповідаю, тихенько стогнучи.

І звідки стільки пристрасті взялося, поперла із прихованих резервів. І мені вже мало його язика, мені хочеться його мацати, і не лише плечі та живіт. Мої руки вже ковзають у Ромки під сорочкою. Боже, яка фігура, такий гарячий, такий пружний, рельєфний... справжнісінький снайпер, один раз стрільнув очима і влучив.

Думки плутаються і пливуть десь у тумані, а ось бажання прорвалося назовні, хлюпається в животі, горить між ніг і підступає до горла, особливо коли руки Роми починають пестити мої груди. Примудрився стягнути верх моєї сукні разом з ліфчиком і тепер на всю розважається, мне, як котик лапками, і мурчить. Я теж хочу до нього доторкнутися, зараз я смілива і рішуча як ніколи. Лізу прямо до ширинки. Яке ж тут щастя... стоїть і чекає, поки його покличуть.

— Катерино, ти ризикуєш нарватися на продовження, — бурмотить Рома, і я вже не знаю, скільки в нього рук, бо я відчуваю їх скрізь і зверху, і знизу.

— Що означає нарватися? На сьогодні ти мій… весь, — видихаю насилу, бо до горла підступило не лише бажання, а й кількість випитого. Доводиться залишити «щастя» у спокої, відштовхую красунчика, затискаю долонею рота і на неслухняних ногах намагаюся дістатися туалету.

І вже не соромно в якій позі я стою. Паршивий стан накрив лавиною моментально, мене трясе та вивертає. Який там секс! Тут би вижити.

— Ох, Катько-Катько, дурепа ти емоційна, — Рома дбайливо зібрав і зав'язав моє волосся на маківці, поки я обіймаюся з унітазом. — Навіщо було жлуктити стільки шампанського? Не вмієш пити — не пий. А краще взагалі не пий, воно тобі не треба. Зараз полегшає, я допоможу, взяв з собою аптечку.

— Який далекоглядний, — гарчу у відповідь і мене знову нудить.

— Скажімо так, я бачу таке не вперше. Я профі, а у профі має бути все схоплено, все продумано.

Рома колотить щось у склянці з водою і змушує мене випити якусь гидоту, запевняючи, що на ранок я буду як огірочок. Дуже сумніваюся, ​​бо зараз мені хочеться здохнути.

— Роздягни, — не розплющуючи очей, бурмочу, сидячи на ліжку.

— Хочеш, щоб я витрусив тебе із сукні? Нема питань, — і як тільки вмілі чоловічі руки позбавляють мене від одягу, я валюсь на подушку і моментально вирубаюся.

   Перше, що відчуваю, повернувшись у реальність після важкого сну — це тепло та розмірене дихання тіла, на якому примостилася моя голова. Потроху до мене починає доходити. Я лежу на грудях у Роми і на мені лише труси. На ньому, до речі, теж. Встигла помацати. І весь учорашній вечір завішаний у пам'яті шторкою. Піднімаю голову, витираючи губи тильною стороною долоні, бо поки спала трохи заляпала красеня слиною.

На нього не дивлюся, соромно до жаху. Хочеться повільно сповзти і одразу під ліжко сховатися.

— Кать, а та знала, що ти хропеш, як ведмедиця? — хихикає Ромка. Отже, він давно не спить і спостерігає за моєю ганьбою. — А ще, виявляється, ти така гаряча штучка. Ну й вимотала ж ти мене вчора вночі. Така жадібна та ласкава, навіть крепатура не завадила скакати на мені верхи.

Заливаюсь фарбою до коріння волосся. Не може бути! Щоб я…

Починаю посилено згадувати, зв'язувати ниточки та ланцюжки. Пам'ятаю поцілунок, пам'ятаю, як мені було погано, але бурхливого сексу хоч убий не пам'ятаю.

— Розслабся, я пожартував, — пирхає цей нелюд. — Але про хропіння це правда.

— От зараза! — Розвертаюсь, хапаю подушку і кидаю в нього, але Рома спритно ловить її однією рукою і кидає назад.

— Тільки й можеш, що дражнити та знущатися! — видихаю з образою.

— Неправда, я багато чого можу. Якби ти вчора не перепила, я тобі показав би свою майстерність у різних варіантах, — нахабно посміхається і хитає головою, дивлячись на те, як я намагаюся прикрити груди подушкою. — Даремно ховаєш, я вже їх роздивився і помацав.

— От і добре, що нічого не було! Бракувало ще платити мужику за секс. Вважаю за краще спати безкоштовно і з тим, хто мені подобається! — Злюся на нього дуже сильно, але причини так до кінця і не розумію.

— Тобто я тобі не подобаюсь? — здивовано хмикає Рома, підводячись до ліжка. – Яка ж ти брехуха!

— Подобаєшся, але не в тому сенсі. З тобою класно розважатися, ти гарний фантик, але я не хочу куштувати цукерку, яку вже багато хто смоктав до мене. Я б нізащо не почала зустрічатися і будувати стосунки з таким, як ти.

Бачу, що розлютився, засопів, очі свої гарні звузив.

— Мені теж така невдаха і боягузка, як ти, і задарма не потрібна! — вимовляє жорстко, ніби відхльоставши мене цими словами по щоках.

— Ну й вали звідси! — шиплю і теж пропалюю його обуреним поглядом. – Скажу, що тебе викликали на роботу! Терміново знадобився снайпер, щоб застрелити кілька невдах!

Рома

Не розумію, чому так злюсь. Дурепа, все тому, що вона просто дурепа. На секунду навіть думаю просто піти. Катя не клієнтка, якщо я це зроблю, не буде штрафних санкцій чи чогось подібного.