Глава 9

Катя

Ох, бідні мої нерви, вони точно на таке не розраховані! Доведеться пропити заспокійливе після цього екстриму. Засос від красеня! Одурілий метелик внизу мого живота діру в мені прогриз, коли губи Роми присмокталися до моєї шиї. Слова «приємно і хвилююче» не передають і половини тих відчуттів, що я зазнала. Навіть не можу уявити, щоб зі мною трапилося, якби ми раптом зайнялися коханням. У цій версії всесвіту це, звичайно, нереально, бо я не хочу, щоб зі мною спали за гроші. Але помріяти можна, він і я голі сплелися на ліжку. Гаряче! Судомно стискаю руку, за яку він мене тримає.

— Хтось хвилюється? — посміхається, відчувши, як я сіпнулася. Ага, хвилююсь просто дико, малюючи тебе у своїй уяві без одягу. До речі, чудовий спосіб, вже навіть щодо Кирила не морочуся.

— Не хвилююсь. Чого б мені хвилюватися, коли «Боржомі» вже пити запізно. Ноги та прес просто болять, кожен м'яз стогне, дивлячись на ці сходинки. От скажи мені, розумнику, через скільки пройде крепатура?

— Після спортзалу чи спекотної ночі? — хочеться вкусити його за цю зухвалу усмішку.

— А є різниця? — Мені теж закортіло плеснути в нього іронією.

— У принципі ні, калорії спалюються і там, і там. Потрібно тренуватися щодня, незважаючи на біль, тоді він швидше мине і тіло звикне. Але якщо ти хочеш, щоб твоє тіло було підтягнуте у всіх місцях, то краще, звичайно, ходити до тренажерки, бо…

— Не продовжуй, я знаю, що ти скажеш. Тому що заняття любов'ю навантажує не всі групи м'язів, — скорчила йому мармизу і хмикнула, задерши свій кирпатий ніс.

— Не вгадала, — він корчить мені таку саму пику у відповідь і сильніше стискає руку. — Просто у тренажерному залі тренера, як правило, професіонали своєї справи, знають, як зліпити гарне тіло, а от з коханцями складніше, не кожен із них в курсі, як змусити працювати м'язи своєї подружки на повну.

— А великий майстер Роман, звичайно ж, в курсі! — Фиркаю і хочу вирвати руку, але він не відпускає.

— Так, я знаю, тому моїх подружок часто мучить крепатура.

— Бідолашні, як же я їм співчуваю! Якась дивна у нас розмова.

— Зауваж, ти сама її почала. Кать, що ти постійно смикаєш цією рукою?

— Ч-ч-ч, молодята, — киваю йому і він, нарешті, переводить погляд. Тридцять три опіки вже на мені залишили твої карі очі, Ромчику. А тут попереду новий стрес намалювався. Блін, не встигли дійти до зали, шмигнули б усередину, змішалися з гостями. А тепер доведеться знайомити Кирила з моїм «коханим», бо він вже нас помітив.

Здається, за ці два роки мій колишній прибавив у вазі, роздобрів, плечі стали ще ширші і животик з'явився. Але він все одно привабливий, як говорила моя бабуся: «чоловік трохи кращий за чорта – вже красень». Ну, наречена само собою відпад. Макіяж, сукня, фігура на заздрість сірим мишкам типу мене. Таміла вища за Кирила на пів голови і це ще й без підборів, як я встигла помітити. А в нас навпаки, я ледве Роману дістаю до плеча. Це звичайно стереотипи, але мені подобається, коли чоловік вищий.

— Катерино! Радий бачити! Виглядаєш пречудово! — вигукує колишній і навіщось лізе зі мною обійматися, після чого трясе руку Ромі.

— Вітаю! Бажаю щастя та довгих років разом! — видаю банальне привітання, на хитромудрі квітчасті фрази якось язик не повернувся. Чоловіки познайомилися, нареченій Рома просто кивнув, демонстративно обійнявши мене за талію. Приємно, що ця швабра у фаті витріщилася на Ромку, відразу видно, що красунчик їй сподобався. Краще дивися на того, кого захомутала. Ми з нею не поспішаємо знайомитись, заочно ми вже давно знаємо одна одну і обійматися-цілуватися бажання якось не виникає.

— Там стільки гостей і всі вас хочуть, — лізу до свого білого клатчу, — Конкурси, танці, тости, навіть не знаю чи вдасться ще поспілкуватися. Буде краще, якщо я вручу вам наш подарунок прямо зараз, не хочу, щоб він загубився, тим більше цікаво побачити вашу реакцію, — нарешті, дістаю синій вузький конверт. — Кирило, ти ж пам'ятаєш мою подругу Віку? Її мати крутий сімейний психолог, будь-який шлюб після її порад стає ще міцнішим. Це вам. Десять сеансів, — у нареченої обличчя обурено витягується, а Кирило, навпаки, починає сміятися, ховаючи конверт до кишені. — Дякую, Катько, я оцінив. Оригінально! Чуєш, бусечко, це щоб наш шлюб був вічним, а кохання безкрайнім. …Ромо, а ким ти працюєш, я не міг тебе раніше десь бачити? — раптом підозріло мружиться мій колишній.

Це питання застало мене і Рому зненацька. Блін, адже ми забули обговорити легенду хто він за професією. Зараз як ляпне щось. Тільки про хобі своє зволів мені розповісти. Тому замість Роми ляпаю я, спонтанно, перше, що в голову прийшло:

— Рома у мене снайпер! Один з найкращих!

Великі блакитні очі Кирила відразу стали ще більшими, але це здивування ніщо порівняно з шоком на обличчі самого Роми.

— Приємно було познайомитися, — цідить Ромка крізь зуби ввічливим тоном. — Гадаю, за ці два дні нам ще випаде можливість потеревенити. А зараз не сміємо затримувати, вас там вже зачекалися. Ми одразу після вас, — тільки замість того, щоб попрямувати слідом за молодятами, Рома хапає мене за руку і тягне вбік.

Рома

Поки тягну її за колону в найбільш віддаленому від столу молодят кутку, Катька помітно нервує. Тримаю сувору міну. Треба ж було таке ляпнути, снайпер!