22 глава "Приємна новина"

Два роки потому.

Матвій.

Ми з Нікою вже два роки як одружені. Рік тому у нас з’явилось одне бажання на двох. Ми захотіли мати дитину. Та через багато спроб завагітніти у нас нічого не виходило. Ми пішли перевіритись, може щось не так. Зі мною як виявилось все добре, а ось Вероніці поставили діагноз — безпліддя. Це для неї був як вирок. Після повернення додому Вероніка замкнулась у кімнаті та не хотіла виходити звідти. Всі спроби Іри та Олесі з нею поговорити були марні, а мене вона взагалі не хотіла слухати. Просиділа вона так декілька днів, а після вийшла з кімнати усміхненою. Вона сказала “А знаєш, Матвію, нам і без дітей добре”. Та після вона все ж пішла у клініку, щоб лікувати безпліддя, та все одно все було марним та надія все ж була. Я думаю, що і зараз вона є, але на жаль вже маленька. Вероніка в цей час ще вчилася, що і робить по теперішній день. Вони минулого року з дівчатами пішли на конкурс талантів. І перемогли у цьому шоу, чим не можна не пишатися. Ми з хлопцями пишаємось нашими дівчатами. Ми їм таке свято влаштували, що ніколи не забудеться.

Я все також власник кінного центру “Дружба”. Справи пішли вгору, тому у нас видалась можливість ще взяти декілька коней та найняти ще робітників. Ніка мене вмовила, щоб я не працював цілий день та взагалі іноді не з’являвся у центрі. І вона таки права, я можу і не бути на місці, але все одно бути в курсі справ.

Сьогодні день у мене почався як завжди. Але не в Ніки, вона з дівчатами поїхали виступати у декількох містах. Їм запропонували приєднатись до якогось гурту. Дівчата погодились, адже це такий шанс заявити про себе. Тому я сам дома як два тижні. Через тиждень повинна повернутись моя Ніка. Я за нею дуже скучив.

Вже о восьмій я приїхав у кінний центр. Сьогодні у центрі повинна бути перевірка, тому я приїхав раніше ніж це буває. Взагалі з’являюсь я тут о десятій, а може навіть об одинадцятій. Це як я захочу, можу прокинутись раніше, та зразу їхати на роботу. А можу байдикувати декілька годин після того, як прокинусь. Та сьогодні ні до цього.

Я перевірив всі документи. Документи для пожежної інстанції у порядку, для податкової теж та й взагалі всі документи в належному стані. У мене завжди все по поличках. У зазначений час, а це о десятій приїхала перевірка, з цими людьми також був Денис Дмитрович. Він іноді приїздить, щоб впевнитись, що у нас з Нікою все добре. А як може бути по-іншому? 

Вероніка.

Моє життя після весілля кардинально змінилось. Ми з Матвієм стали ще ближче один до одного. Я з ним щаслива. Правда рік тому у нас були деякі проблеми. Вони насправді мої, а не Матвія. Ми хотіли, щоб у нас був малюк, але цього не сталося. Ні того року, ні цього, а все через цей жахливий для мене вирок — безпліддя. Я на цьому зациклилась так, що нікого не чула. Всі слова, які були з приводу моєї проблеми, для мене були як білий шум і не більше. Та це й нічого. Я вже змирилась з тим, що не зможу народити та й навіть завагітніти. Зате у мене є чудовий чоловік, який мене кохає до нестями. Я до речі кохаю його так само.

У нього до речі збулась одна мрія. Практично кожен вечір ми разом виходимо на кінну прогулянку я зі своєю Іскоркою, а він зі своїм Пегасом. І мені дійсно це подобається. І чого я так боялась коней, сама не розумію. Після кінної прогулянки ми дивимось разом якийсь серіал. Вже з ним подивились декілька серіалів і це мені дуже подобається. А ще мені подобається те, що Матвій не затримується у кінному центрі допізна як було раніше. А іноді навіть туди не їздить. Ми в такі дні їздимо гуляти в Одесу. Матвій тепер Одесу знає так само як і я, тобто добре.

Трохи ще розповім про Богдана, мого брата. Я казала, що він зробив велику помилку, коли розлучився з Лілією? Так от, я помилялась, бо ця помилка була не великою, а величезною. Якби він був з Лілією, то не сидів би вже як рік у в’язниці. Що трапилось? Він почався зустрічатись з Лізою, тою блондинкою. В результаті вони почали сваритись. Так сваритись, що словами не описати. Приїздив до нас додому, жалівся на Лізу, а після знову їхав до неї. Врешті-решт він ледве б і довів її до самогубства. Вона на щастя залишилась живою. Подала до суду та перемогла його. Я в цьому не сумнівалась, адже правда була на її боці. А про Лілію я можу теж сказати декілька слів. По інституту пішли чутки, що вона вагітна від Богдана. Правда не знаю чи справді воно так. Інформацію мені ніяк не перевірити цю. Та й не цікаво, але те, що вона не з’являлась рік в інституті, то це правда. Рік її не бачила. Після повернулась, вся усміхнена життєрадісна. Підходити до неї та заговорити у мене не вистачило сміливості, бо не знала як вона відреагує на мене. Я ж сестра Богдана, який її покинув. Наша мама коли дізналась, що Богдан розлучився з Лілією засмутилась, адже вона думала, що Лілія це її майбутня невістка. Та правду, чому Богдан з нею розлучився, наші батьки не знають. Богдан мені та Матвію заборонив казати правду. А після того, як він потрапив у в’язницю батьки від нього відвернулись. Вони сказали, що вони не так його виховували, що він їх розчарував і все в такому дусі. Та я з Матвієм його навідуємо. І знаємо як йому там погано. Він каже, що сумує за Лілією та тільки про неї й думає. Чесно, мені його трохи шкода.

Зараз я знаходжусь зі своїми подругами на гастролях як ми кажемо. Нам запропонували поїздити, повиступати, а це найкращий варіант заявити про себе. Заявити, що гурт “Crazy girls” існує. Ми вже були в таких містах як Одеса, ми починали з нашого рідного міста. Наступними були міста такі як Білгород-Дністровський, після у нас була велика поїздка з цього міста у Миколаїв, де до речі випадково зустріла Стаса. Він виявляється одружився та має доньку та сина. Я за нього дуже рада. Наступним містом у нас був Херсон, а зараз ми вже у столиці Україні. Ніколи не була у Києві, тому цікаво, яке це місто.

У нас видався вільний день, виступ лише завтра. Ми з дівчатами вирішили погуляти містом. Йдемо по Хрещатику, фотографуємось де тільки можна. І раптом я відчуваю якийсь дискомфорт, а після все розпливлось в очах. Мить і я падаю.