21.1 глава "Щасливий день"

Три тижні потому.

Вероніка.

Місяць тому Матвій зробив мені пропозицію, а вже сьогодні наше весілля. Готувалась я до нього довго. Ми з дівчатами їздили по магазинах весільних суконь. Я все не могла знайти ту саму сукню яка мені пасуватиме. І тільки у четвертому магазині я все ж знайшла ту саму сукню, яку бачила моя уява. Звісно пошити на замовлення це гарна ідея коли до весілля більше часу ніж місяць. Після сукні вибирала ще туфлі. Вони у мене на низькому каблуку, адже занадто високі я не захотіла, бо знаю, що цей день буде довгим.

Ден сказав, що організує нам весілля, хоча він дружба Матвія. А кого ж я вибрала у дружки? Я вибрала у дружки Іру. Олеся не засмутилась через це. Вона сказала, що якщо вона не дружка, то хоч влаштує нам незабутній дівич-вечір. І таки влаштувала. Ми вчора добре погуляли. Орендували будинок й вже там гуляли. На вечірці у мене були Олеся, Іра та декілька наших одногрупниць з якими ми недавно почали спілкуватись. Одна з них сказала “Дівчата, ви такі класні та круті. І на сцені шикарно виглядаєте”. А ми й сперечатись не стали, адже такі слова приємні.

А вечір у нас пройшов цікаво. Караоке, багато алкоголю ну й звичайно танці. Куди ж ми без них. І я от не розумію, як ми під такою великою дозою алкоголю ноги собі не переламали.

До речі про танці, ми з Матвієм будемо танцювати. Він сам наполіг на тому, щоб ми танцювали танець. У вільний час ми репетирували танець. І я повинна таки визнати, що Матвій здібний учень. У нього добре виходить танцювати. Я ним пишаюсь, але йому я це не казала, бо не хочу, щоб він розслаблявся. Думаю, що після того, як станцюємо цей танець на весіллі, я йому це скажу.

І ось сьогодні цей день — день нашого весілля. Я прокинулась сама о шостій ранку. Подивилась по сторонах. Як я опинилась у себе в кімнаті на фермі? Я не пам’ятаю. Я сіла на ліжко та подивилась на сукню, яка висить на вішалці. А після побачила як у спальню зайшла мама зі склянкою води.

- Ну, що, як погуляли?

- Добре. Ось тільки голова болить

- Ну, звісно болить. Ти б бачила скільки пляшок у тому будинку було — мама сіла на ліжко

- Навіть думати про це не хочу. Краще скажи, як я опинилась на фермі?

- Тато тебе привіз сюди дві години тому. Краще візьми, випий, у тебе повинно бути хороше самопочуття — я взяла склянку з водою та випила воду залпом.

- А, що там Матвій?

- На скільки я знаю, він вдома у своєї мами

- Це добре

Я встала та пішла в душ. Сьогодні дійсно я повинна почуватися добре, адже цей день хочеться запам’ятати як найкращий день, а не як “О, Боже, що це за день, а почуваюсь як гидко. І хто ці всі люди та що вони роблять навкруги мене”.

Я стою під краплями води та приходжу до тями. Після вийшла з ванної кімнати вже свіжа, повна сил та енергії. Пішла зразу на перший поверх, бо почула голоси моїх подруг.

- Привіт, дівчата

- Як почувається наша наречена? — запитала Олеся.

- Вже добре. Ліки та душ роблять дива

- Досить базікати, краще збираймося

- Дівчата, почекайте. Поснідайте

- Я вип’ю тільки каву — сказала я, дівчата мене підтримали. Ми швиденько випили каву та пішли у мою кімнату. Я сіла на стілець. Іра почала мені робити макіяж. Я навіть подумати не могла, що у неї такі хороші навички візажиста. Вона зробила мені макіяж, який ми обговорювали. Після Олеся почала робити мені зачіску. Зробила мені пишні локони, вставила в них квіти та одягла фату. А потім я одягла сукню. Вийшов такий красивий образ, який я й уявляла собі.

За годину тато нас повіз у ресторан, де повинно проходити наше свято. Там для нас з Матвієм є кімнати, адже наречений не має права бачити наречену до весілля у весільній сукні.

Приїхавши у ресторан, проходячи повз залу, я роздивилась її. Ден постарався, зала виглядає чудово. Ми зайшли у мою кімнату. Кімната простенька. У ній стоїть диван, є велике дзеркало, шафа та два крісла. Я думаю, що у Матвія кімната схожа.

Олеся мені трохи підправила зачіску, на вулиці був вітер, тому фата майже зірвалась з моєї зачіски. Ми сидимо, розмовляємо про моє весілля, про весілля Олесі. Вона сказала, що у мене весілля цікавіше, ніж у неї. І так воно і є. Її весілля було у РАЦСі, а після у неї дома. Коли ж наше з Матвієм весілля у класному, дорогому ресторані. Ресторан вибирав Матвій, Ден йому допомагав з вибором, тому що знається на них. А я з цього приводу залишилась у стороні. Зате, весільний торт обирала я для Матвія він буде сюрпризом.

До нас у кімнату зайшла мама Матвія. Ми з нею добре ладимо і вона в якийсь день сказала, що я можу називати її просто Інна.

- Привіт, як ви тут?

- Добре, ось хвилин двадцять тому як приїхали. А Матвій вже у ресторані?

- Так, він вже у своїй кімнаті. Попросив мене вийти, ось вирішила зайти до тебе

- Добре — я посміхнулась та помітила, що Інна на мене уважно дивиться.

- Гарно виглядаєш

- Як думаєте, Матвію сподобається мій образ

- Авжеж. По іншому і бути не може. Йому вже не терпиться тебе побачити

До нас ще приєдналась моя мама. Ми всі поговорили. Я зрозуміла, що моя мама добре спілкується з мамою Матвія. І це просто чудово.

Почалась офіційна частина. Я побачила Матвія та Дена, який стояв біля нього, навпроти ж видно, Іру біля якої буду стояти я. Заграла весільна музика і я вийшла разом з татом. Він повів мене до Матвія.

Матвій.

Я прокинувся від головного болю. Сів на ліжко та зразу побачив маму. І перше моє питання у голові було “А вона, що тут робить?” Хоча до чого це питання. Я ж у неї дома. Мама як завжди посміхається. Ми у неї дома були декілька разів і вона весь час посміхалась. Я ще познайомився зі своєю сестрою. Вона виявилась милою дівчинкою. Мілана коли дізналась, що я її брат дуже цьому зраділа. Пам’ятаю, що вона ні на крок від мене не відходила. Ми весь час з нею говорили. Наша мама тільки дивилась на нас та посміхалась. Вероніка на це реагувала добре. Вона сказала, що це було мило, коли я розмовляв зі своєю сестрою.