19 глава "Важливе та веселе побачення"

Два тижні потому.

Матвій.

Сьогодні у мене дуже важливий день. Я хочу зробити пропозицію Ніці. Я вже продумав, що, де, коли і як все буде відбуватись. І сподіваюсь, що вона відповість “так”, бо для мене це важливо. Я хочу з Нікою все життя прожити. Звичайно, можна прожити все життя разом не бувши у шлюбі, але, як на мене, це не правильно.

І, так, що ж я придумав? У нас недалеко від кінного центру є озеро та посередині озера є маленький острів. Там я вирішив зробити пікнік. Все як треба фрукти, вино її улюблені квіти, легка музика під яку можна потанцювати.

Зараз я знаходжусь дома, все збираю для пікніка. На щастя Вероніки дома немає, поїхала у гуртожиток забрати свої речі, які залишились, бо вона за два тижні практично все забрала. Приніс все у човен та поплив на острів. Розклав все красиво, налаштував музику. Так само на човні поплив на берег. Подзвонив коханій. Вона практично під’їхала до будинку. Я її зустрів, заніс речі у будинок.

- Це всі речі?

- Так. Тепер у гуртожитку мені робити нічого

- Це добре. Ніко, а зараз ходімо погуляємо

- Я тільки за — вона посміхнулась — ось тільки переодягнусь

Ніка пішла переодягатись, а я в цей час пішов взяти каблучку та думаю, що я буду говорити. У голову приходить одна маячня. Думаю, що буду імпровізувати. Я взяв каблучку, яку купив вчора. Сказав Ніці, що мені треба у місто дещо купити. Вона навіть не поцікавилась, що саме, що добре.

Ми вийшли з будинку та пішли у сторону озера.

- Ти колись каталась у човні?

- Не пригадую такого, а, що?

- Ми поплаваємо на човні трохи

- Добре — ми швиденько підійшли до човна. Я допоміг коханій сісти у човен, а після сів сам. Взяв весла, ми поплили. Вероніка дивилась весь час по сторонах.

- Яка краса. Природа, чисте повітря... о, латаття — Вероніка посміхнулась та майже доторкнулась до нього.

- Зрозуміла, що втрачала, живучи у місті? — з посмішкою запитав я

- Так. І все ж тут гарно. Якщо чесно, то я вже давно змінила свою думку про ферму, село та природу

- А про коней?

- Напевно, що теж. Мені подобається наш кінний центр

- Будеш зі мною кататись на конях?

- Я ще над цим подумаю — сказала Ніка. Ми підпливли до острова. Я допоміг Вероніці вийти з човна. Вона роздивилась все що я розклав.

- Вау, як все гарно

- Це добре, що тобі подобається. Сідай на ковдру

Ми сіли на ковдру, я налив у келихи вино. Ми випили трохи, ще розмовляли. А після я запропонував коханій потанцювати. Вона погодилась швидко, адже, що-що, а танцювати їй подобається. Ми почали танцювати. Вона поклала руки мені на шию, а я її обійняв за талію. Танцювали повільний танець та в якийсь момент почали цілуватись. Мені подобаються її поцілунки. Вони дуже солодкі та смачні. Я відпустив її губи та і взагалі відпустив її. Ніка здається не зрозуміла, що відбувається. Кохана подивилась на мене розгублено, бо напевно, що не зрозуміла, що відбувається. А це й добре. Я став на одне коліно. І тут Ніка все зрозуміла. Вона почала посміхатись, а після стиснула долоні у кулачки та притиснула їх до губ.

- Вероніко... Ніко, я дуже тебе люблю, хочу провести все життя з тобою єдиною... — я відкрив коробочку, де лежить каблучка — виходь за мене — вона стоїть дивиться на мене та мовчить, але по її посмішці я зрозумів її відповідь.

- Так — сказала Нічка, я встав та одягнув їй на палець каблучку. Ми почали цілуватись. Після сіли на ковдру, взяли келихи та зробили по ковтку вина. Ми декілька хвилин сиділи у тиші, дивились один на одного. Ніка подивилась на каблучку.

- Матвію, я не очікувала...

- Я знаю — я підсів до неї. Ми почали цілуватись.

За хвилин двадцять ми закінчили наш пікнік. Вероніка допомогла мені все зібрати. Поклали речі у човен та сіли у човен. Попливли до берега. Ще не допливли до берега, я зупинився. Вероніка дивиться на мене та не розуміє, що відбувається. А я потягнув її за руку вона швидко підійшла до мене, а точніше впала на мене. Ми почали цілуватись. У мене виникло таке бажання, поцілувати її у човні. Цілуючись, ми так розхитали човен, що він перевернувся. Ми з Нікою опинились у воді. Я винирнув з води, побачив, що кохана вже стоїть та резинкою зав’язує волосся. Води виявилось по пояс. Вероніка подивилась на мене.

- Матвію, ти це спеціально зробив? — запитала вона сміючись.

- Це вийшло чисто випадково... — я підійшов до Ніки та обійняв її, а після тихо на вушко сказав їй — Ніко, я безмежно тебе кохаю — ми почали цілуватись. Ми стоїмо у воді обидва мокрі до нитки та цілуємось. Вероніка нічого не казала, по типу, “як гидко”, “мені холодно” і все у такому дусі. Було холодно, вода холодна, це ж кінець серпня та до того ж вечір.

Прийшли додому. Речі, які я виловив поклав при вході.

- Пропоную прийняти ванну — сказала кохана

- Разом — додав я.

- Саме так — Вероніка посміхнулась, взяла мене за руку, ми зайшли у ванну кімнату.

Лежимо у джакузі у піні. Я обіймаю кохану та насолоджуюсь кожною хвилиною її присутністю біля себе. Останнім часом бачимось лише ввечері, бо я весь час у кінному центрі, а Ніка в роз’їздах. То у гуртожиток їздила, то до Богдана у гості.

- Матвію, дякую за такий приємний сюрприз... — Ніка подивилась на каблучку — вона чарівна

- Я дуже рад, що каблучка тобі дуже подобається — вона розвернулась до мене ми почали цілуватись, а після наші тіла зблизились. Робити це у джакузі, це дивно, але дуже приємно та цікаво.

Вероніка.

Як же добре усвідомлювати, що я вже буду жити з Матвієм, що у гуртожитку мене вже нічого не тримає. Є такі, хто губить якісь речі, які надав гуртожиток, що потім треба чи то повертати суму, скільки коштує річ чи то купувати таку ж або схожу. Мене на щастя це не стосується. Ковдру я привезла свою, подушку теж. Сьогодні привезла найцінніше для мене, що було у гуртожитку це мої капелюхи. Я їх вирішила забрати в останню чергу.