15 глава "Колишня"

Вероніка.

Коли ми прощались з Інною Олексіївною, вона плакала. Вона стояла та обіймала Матвія хвилини дві та весь час плакала. Матвій її заспокоював. Я зрозуміла, що вона дійсно його любить. І якби не її батьки, то Матвій би виріс у люблячій сім’ї, бо по цій жінці видно, що вона добра та мухи не образить.

Після того як ми приїхали додому із зустрічі з мамою Матвія я подзвонила Олесі. Матвій тим часом пішов прибирати у конюшні. Я подзвонила подрузі, щоб запропонувати їй приїхати до мене порепетирувати танець на конкурс. Олеся сказала, що може приїхати завтра зранку. Ірі я дзвонити не стала, бо знаю, що вона повинна приїхати сюди завтра з Деном. Вони почали зустрічатись. Ірі Ден дуже подобається. Вона каже, що він романтик. Кожне побачення не обходиться без квітів та без подарунків. Ми з Матвієм влаштували їх особисте життя.

Ввечері ми вирішили з Матвієм просто пройтись по вулиці. Ми вийшли на вулицю, вже не спекотно як було вдень, мені навіть довелось одягти кофту. І це не тільки, тому що стало прохолодно. Це ще через комарів. У мене таке відчуття, що влітку ми стаємо всі донорами крові.

Ми йдемо тримаючись за руки. Матвій йде якийсь задумливий.

- Про що думаєш? — запитала я

- Про зустріч з мамою. Вона як і ти дуже емоційна... і добра. Чесно мені її трохи шкода

- Чому?

- Я почув, що вона пережила... батьки п’яниці зламали не тільки моє життя, але її теж. Особливо зламали психіку. Я не уявляю як їй було важко відмовитись від мене, якщо вона сказала, що хотіла мене залишити

- Ну, так. Ти правий

- Почекай, — Матвій зупинився — а як ти її знайшла?

- Мені наречений Олесі допоміг. Він працює в поліції

- Але ж, щоб знайти когось треба якась інформація... ти була в моїй кімнаті без мене? — таке питання можна було почути. Але воно для мене у цю секунду було несподіване.

- Пробач..., але, так. Я була у твоїй кімнаті... але ж я зробила добру справу, знайшла твою маму, чи це не так?

- Ніко, мені звичайно не подобається, що хтось риється у моїх речах тим більше в документах, але це нічого, бо ти дійсно зробила хорошу справу — він поцілував мене у щічку. Ми йдемо далі. І я в цю мить подумала. Матвій на мене не образився, що я була в його кімнаті та шукала потрібні документи. Це добре, але я думала, що буде навпаки. Мені б не сподобався той факт, що у моїй кімнаті хтось щось шукав без мого відома.

Після прогулянки ми з моїми батьками пили чай, у нас як завжди чаювання ввечері. Я розповіла їм куди я їздила вчора та куди ми сьогодні їздили з Матвієм. Батьки коли це почули, то здивувались, бо не думали, що я можу зробити таке чи щось подібне до цього. Але як є. Мама сказала, що я зробила добру справу. І, що добре, що у Матвія є рідна людина. Я теж так думаю, адже рідних та близьких людей ніколи не буває багато. Це мені пощастило мати маму, тата та на додачу старшого брата.

Після чаювання ми пішли у кімнату Матвія. Я тепер можна так сказати живу у нього. У свою кімнату заходжу з потреби, наприклад взяти якісь речі.

Ми як завжди заснули в обіймах один одного. Ранок настав раптово. Він почався тим, що Матвій приніс мені каву у ліжко. Він мене розбудив тихим та лагідним голосом. Ми випили каву. І мені якраз подзвонила Іра. Вона сказала, що вони вже на зупинці, що вже зустріли Олесю з Алексом та йдуть до нас. Я швиденько встала та побігла вмиватись. Матвій тим часом пішов виводити коней на пасовище. У нього почався простий день, тобто рутина. Вмившись, я одягнула шорти та футболку. Не захотіла я сьогодні одягати сукню. Подумала, що це занадто, носити сукні кожен день. Я вийшла на вулицю та пішла до хвіртки та зразу почула сміх своїх подруг. Я відкрила хвіртку, побачила, що вони майже підійшли до мене. Ден обіймав Іру за талію, а Алекс тримав Олесю за руку. Вони підійшли до мене. Ми привітались, обійнявши одна одну. І всі зайшли у двір. Я побачила, що Матвій вже йде з пасовища.

- Матвію, йди сюди — крикнула я. Матвій швидким кроком підійшов до мене — тут всі вже приїхали

- Я бачу

- Давай я тебе познайомлю з ким ти не знайомий. Це Олеся, а це Алекс

- З Олесею я бачився — Матвій посміхнувся — а це я так розумію, той чоловік який допоміг тобі знайти мою маму

- Саме так — сказала я

- Приємно з тобою познайомитись. І дуже дякую, за те, що ти для мене зробив — вони потиснули один одному руки. Після Матвій обійнявся з Деном. Це їх звичне привітання — я вам пропоную поснідати з нами в альтанці

- Із задоволенням — сказала Олеся — ми взагалі не снідали

- Тоді, ідіть разом з Нікою в альтанку, а я зараз принесу сніданок — Матвій пішов у сторону будинку, а ми пішли в альтанку. Сіли на подушки. Поки чекали Матвія ми розмовляли про те, у кого як проходять канікули. У Дена та Іри вони проходять весело. Розказали, що кожен день кудись їздять гуляти. Сказали, що вже були на морі. І я подумала, чому б мені з Матвієм не поїхати на море. І взагалі цікаво, він хоч раз був на морі? Треба буде у нього запитати. А Олеся з Алексом нікуди не їздять. Олеся практично весь час дома, бо в Алекса закінчилась відпустка і він працює. Ось з’явились вільні декілька днів і тому вони приїхали сюди. Олеся репетирувати танець, а Алекс, щоб просто подихати свіжим повітрям.

- Матвій такий гостинний — сказала Олеся

- Це так

- Ніко, ти дозволяєш Матвію хазяйнувати у тебе дома? — запитав Алекс

- Це його дім теж. Він тут, скажімо так працює. І я познайомилась з ним тут. Так, що Матвій можна сказати, що у себе дома

- Зрозуміло — сказав Алекс. І в цей момент до нас підійшов мій коханий. Він поставив тацю на стіл. На таці стоять шість тарілок, шість чашок, також бутерброди та чайник з кавою. Коли ми несемо каву в альтанку наливаємо її у спеціальний чайник. Матвій все розставив та сів біля мене. Ми почали снідати.

- Що будемо робити після сніданку? — запитала я

- Є якісь пропозиції?