8 глава "День на фермі"

Вероніка.

Я прокинулась в обіймах Матвія. Вчора у нього вдалось зробити мені сюрприз. Я не очікувала, що буде так весело. І так, я дійсно танцювала. На вечірці були люди, яким теж подобаються вуличні танці. Тому ми танцювали разом. І дійсно, мені все сподобалось.

Я розумію, що коли я приїду дівчата мене завалять питаннями. Я думаю, що у мене є відповіді на всі їх запитання. Я звичайно розповім Ірі про Дена. Який до речі виявився симпатичним та дуже цікавим хлопцем. Ми втрьох зробили спільну фотку. Тому я зможу показати його Ірі, якщо вона захоче побачити його.

Так, от. Я прокинулась в обіймах Матвія. Повернулась до нього, я побачила як він солодко спить. Я подивилась на годинник, який висить на моїй руці. Вже восьма година. Хм, а Матвій ще спить. Він казав, що прокидається завжди о сьомій, але я так розумію іноді є виключення. У двері хтось постукав, я якомога швидко встала з ліжка на диво не розбудила Матвія. Одягла халат та відкрила двері. На порозі стоїть Ден. Він залишився у нас, бо додому йому їхати далеко.

- Ви вже прокинулись?

- Я так, а Матвій ще спить, а, що?

- Треба з поля все швиденько зібрати, бо щось мені здається, що скоро піде дощ

- Я зараз його розбуджу. А ти можеш поки що піти випити каву

- Добре — Ден пішов. А я зачинила двері та подивилась у вікно. І дійсно, як сказав Денис там можливо почнеться дощ, бо хмари такі великі та сірі, що просто жах. Я почала будити Матвія. Він неохоче прокинувся, мабуть, що вчорашній день його вимотав та емоцій було багато. Матвій пішов у свою кімнату одягтись в інший одяг, а я переодяглась у той одяг у якому поїду в гуртожиток, після я застелила ліжко та вмилась. Спустилась на перший поверх, Матвій вже сидить за столом та п’є каву та розмовляє зі своїм другом. Про що вони розмовляли я так і не почула, адже коли вони побачили мене перестали говорити.

- Ніко, сідай пити каву — сказав Матвій

- Із задоволенням — я сіла біля Матвія та почала пити каву. Я подивилась на хлопців — про що говорили?

- Говорили про вчорашню вечірку

- Так... у нас там ще залишився алкоголь, дивно якось — сказав Ден

- Це ж скільки алкоголю ви купили? — здивовано запитала я

- Багато, я вже не пам’ятаю навіть скільки — сказав Матвій. У будинок зайшла мама. Вона подивилась на нас.

- Каву п’єте? А хто ж буде все на полі прибирати? — мама на диво не була у гарному настрої як завжди. Сьогодні вона виглядала якоюсь злою — там вже дощ починається!

- Зараз вже йдемо прибирати — сказала я.

- Нехай хлопці приберуть. А ти збирайся їхати в інститут — такою маму я бачу вперше за декілька років. Яка муха її вкусила?

- Добре, мамо — хлопці встали та пішли все прибирати. А я подивилась на маму — що сталося?

- Мені не подобається, що Матвій не виконує свої обов’язки

- Про що ти кажеш?

- Я маю на увазі господарство. Під його наглядом п’ять коней. Він повинен їх доглядати, а він гуляє

- Так, повинен. Але ж не кожну секунду на них дивитись. Я правильно розумію, що він повинен тільки слідкувати за кіньми. І більше нічого — мама подивилась на мене розгубленим поглядом — мг, значить ви йому ще додали роботи. І що ж він ще повинен робити?

- Він також повинен допомагати на городі

- Дійсно? А я думала, що ви його взяли на роботу для того, щоб доглядати коней

- По суті воно так і є, але він сказав, що буде нам допомагати не тільки з кіньми

- То по твоїм словам він може і не допомагати вам, правильно?

- ...Правильно — сказала мама. Вона, мабуть, зрозуміла, що не права

- Тоді які можуть бути до нього претензії?

Мама нічого не відповіла та просто зайшла у свою кімнату, яка знаходиться біля кухні. Ти дивись, вона на нього налетіла... мама дійсно сказала, що він займається лише кіньми, але по іншому всьому господарству до нього у неї теж знайшлись претензії. Ось напевно через це я і ненавиджу тут знаходитись, бо якщо починаєш допомагати, то все. Ти їм повинен це робити щодня.

Я прибрала чашки та пішла на поле допомагати хлопцям з прибиранням. Вийшла на вулицю. У мене зразу по шкірі пробіг табун мурах. На вулиці вітер. Я пішла у сторону поля. Коли дійшла, то побачила, що хлопці вже зібрали у мішки сміття. Ден пішов з мішками до смітника, а Матвій почав прибирати колонки та все тому подібне. Я підійшла до нього.

- Я бачу ви все практично зібрали

- Ну, майже. Треба колонки з проводами забрати, ще там трохи сміття залишилось, яке теж треба зібрати. Ден буде цим займатись

- То може я йому допоможу?

- А ти не запізнишся на пари?

- Ні. Мені дзвонила Олеся, сказала, що пари сьогодні скасували. І, що я можу не поспішати. А вони зараз знаходяться у гуртожитку, щось там роблять

- Зрозуміло. Тоді коли поїдеш?

- Здихатись від мене хочеш?

- Навіть не думав. Просто хочу знати коли саме їдеш

- Я думаю, що о другій годині треба буде виходити. Хочу встигнути на автобус, який буде о другій тридцять

- Добре. Я тебе проведу

- Я тільки за — я посміхнулась. Матвій зібрав всі проводи та підійшов до мене. Після нахилився та поцілував мене у губи.

- Ти знаєш чому твоя мама у поганому настрої? Вперше її таку бачу

- Вона сказала, що не задоволена твоєю роботою. Що типу ти не робиш те, що повинен. Сказала, що ти їм повинен допомагати по городу. Але я з нею поговорила... ти більше не повинен цього робити. Будеш лише доглядати коней. І у твоєму розпорядженні буде більше вільного часу — коли я говорила, то весь час дивилась на вираз обличчя Матвія. І я його не розуміла.

- Ніко, ти серйозно?

- Так. І не хвилюйся, ставлення до тебе не зміниться — я це казала впевнено, бо воно повинно так бути. Я піднялась навшпиньки та поцілувала Матвія у щічку.

Я допомогла хлопцям все зібрати. Ми встигли все прибрати до дощу, який дійсно почався. І він був як стіна. Нічого не було видно. Сподіваюсь до другої години він закінчиться, бо хочу сьогодні приїхати у гуртожиток. Треба повчити конспекти на завтрашні семінари.