7 глава "Вечірка кольорів"

Вероніка.

Після того як я порозмовляла з цим хлопцем, він весь вечір на мене більше не дивився. До нас приєднався мій брат. Він розмовляв зі своїми друзями. У нього так сказати своя компанія. Вони сіли окремо від усіх хтось взяв пиво, вони його пили. Хоч я розмовляла зі своїми подругами та все одно, я чула свого брата. Я від брата почула, що він розповідає про якусь дівчину. Мені зразу стало зрозуміло, що він вперше закохався. Так, так саме вперше, бо таку розповідь про дівчину я чую вперше. Єдине, що я зрозуміла, так це те, що її звати Лілія. Хотіла б я з нею познайомитись, але Богдан ні разу не знайомив своїх дівчат, ні зі мною і тим більше з батьками.

Я думаю, що Богдан вже знає про мене та Матвія. Вони добре спілкуються. Матвій казав, що вони розповідають один одному все. Мені здається, що в будь-якому разі вони про мене розмовляли.

Після того як ми трохи провели часу у спільній кімнаті, ми з дівчатами пішли у кімнату.

- Дівчата, у вас є щось з’їсти по швидкому, щоб не готувати? — запитала Іра

- Я сьогодні привезла домашній сир, будете?

- Мені мама дала мед — сказала Іра — то може сир з медом поїмо?

- Я не проти — сказала Олеся, я ж її підтримала. Я розклала сир та мед по тарілках. Ми сіли на свої ліжка та почали їсти. Почали розмовляти. Згадали про Матвія. Цікаво, що він там? Я вирішила йому подзвонити, хоча на годиннику було практично десята вечора. Я набрала його номер та зразу почула його голос.

- Привіт, як ти? — почула я.

- Я добре, подумала про тебе, вирішила подзвонити

- Приємно, я про тебе весь час думаю. Я б подзвонив, але не знаю, що ти робиш

- Ми з дівчатами зараз сир їмо, а ти що робиш?

- А я готую дещо цікавеньке. Я сподіваюсь ти це не пропустиш

- Ммм... а що ж це таке?

- Ти зможеш приїхати у середу на ферму?

- Ем... думаю, що зможу. Так, а що буде?

- Готую вечірку з фарбами — дівчата розмовляли між собою та після того, як я запитала Матвія “Що буде”. Вони подивились на мене.

- Як цікаво, а о котрій початок?

- Початок о четвертій годині вечора

- Я буду

- Чекатиму тебе

- Не буду тобі заважати, готуй все. І на добраніч

- На добраніч

Я поклала слухавку та подивилась на дівчат.

- Чому ви на мене так дивитесь?

- Ти їдеш на ферму?

- У середу

- Так, а чому посеред тижня?

- Матвій влаштовує вечірку з фарбами

- Вау — сказала Іра — він у тебе таким займається?

- Так. Він іноді влаштовує вечірки. На одній такій ми познайомились. Я вже хочу на цю вечірку

- Я б теж хотіла піти на цю вечірку — сказала Іра — та вже маю плани. Повинна йти на тренування зі своїм партнером по танцю

- У мене аналогічно — сказала Олеся

Доївши сир з медом, ми помили тарілки та лягли спати. Завтра є два семінари, тому треба виспатись.

Матвій.

Я ще в п’ятницю почав готуватись до вечірки з фарбами. Господарі ферми вже знають як я люблю такі вечірки. І раз чи два рази на місяць щось таке влаштовую. Іноді виходить, що разом з Богданом. Але в цей раз я сам зібрався це робити. І я дійсно розраховував на те, що я буду з Нічкою зустрічатись. І воно так вийшло, то все це буде тепер недарма. І я ось тільки що зловив себе на думці, що по суті цю вечірку я роблю для неї. Вона приїде і ми ще раз побачимось. Я не казав їй, що роблю цю вечірку, бо хотів зробити сюрприз. Думав сказати їй це сьогодні на зупинці, але забув.

Так, цікаво та добре вийшло, що організувати цю вечірку легко. Я подзвонив своєму другові з інтернату, він погодився мені допомогти. Мого друга звати Денис. Ми з ним з самого дитинства дружимо. Денис якраз займається вечірками. Пам’ятаю як він ще в інтернаті був першим зі всіх, хто готував концерти та різні гулянки.

Денис сказав, що приїде завтра, щоб все повністю було готове. Ми це свято влаштовуємо на полі, де зазвичай я гуляю зі своїм конем.

Коли мені подзвонила Нічка, я якраз розставляв фарби. Взяв різні кольори фарб. Я розставляв їх по кольору. Колірна гамма мені знайома. Я можу розрізнити практично всі відтінки кольорів. Це напевно дивно як для хлопця та все ж.

Середа.

Вчора я з Деном приготували все для вечірки. Батьки Вероніки відпустили мене на цілий день, бо у мене вечірка. Вони зрозуміли, що я її влаштовую заради Вероніки. Тому не були проти відпустити мене. На полі вже все розставлено. Столи з алкоголем, різні закуски. Окремо стоять фарби. І звичайно великі колонки, з яких буде гучно грати музика. Ден сказав, що буде все контролювати. І, щоб я відпочивав, бо коли ми вчора розмовляли, я йому розповів про Ніку. Ден зрозумів зразу, що я закохався. А я зрозумів, що у нього нікого немає, коли він сказав “Ось би мені так закохатись, щоб ось таке влаштовувати не задумуючись”.

Вже через годину повинна приїхати Вероніка. Її батьки сказали, що будуть раді ще її побачити, адже рідко бачаться з нею. І я ще раз зрозумів, що я роблю все це недарма.

Я зараз стою розмовляю з Деном з приводу того, що чи все у нас готово, бо через пів години почнеться вечірка. Вероніка сказала, що запізниться, бо не встигла на автобус.

Минула година. Я вже йду на ферму разом з Нічкою. Вона має чудовий вигляд, сьогодні вона була у жовтій сукні на бретельках, в червоній кофті та в балетках, а ще як завжди капелюх. Ми підійшли до будинку.

- Мені треба переодягтись

- Добре, переодягайся тільки в те, що тобі не шкода. І чекаю тебе на полі

- Добре — вона мене поцілувала у щічку та зайшла у будинок. А я пішов до Дена. Вечірка вже почалась. На полі було вже багато людей. Вони пили алкоголь, розмовляли та танцювали. Я підійшов до друга.

- Твоя дівчина вже приїхала?

- Так. Скоро прийде. А тут що? Все добре?

- Так, тут все добре.

Минуло хвилин двадцять. На поле прийшла Вероніка. Від її одягу у мене очі засліпили. На вулиці сяє сонце, а вона у білій сукні та у білому капелюсі, що і стало причиною цього. Вона підійшла до мене.