4 глава "Відпочинок"

П’ятниця. Вечір.

Матвій.

Ввечері приїхав Богдан. Ми після вечері вийшли з ним на вулицю. Сіли на качалку. Я подивився на Богдана.

- Що там? Як тиждень пройшов?

- Дуже добре. Початок тижня почався якось неочікувано

- Що ти маєш на увазі?

- Я коли відвіз Вероніку до гуртожитку, поїхав до інституту. По дорозі ледве б і збив дівчину

- Ого. Обережніше треба бути

- Я знаю, випадково так вийшло. Так, ось вона виявилась моєю одногрупницею

- О, я вже відчуваю, що ти скажеш щось цікавеньке

- А то. Нас викладач поставив у пару. Ми повинні сценку поставити до заліку. Але, я цій дівчині взагалі не подобаюсь. Навіть уявити не можу як ми поставимо цю сценку

- Ну, так. Майже збив її

- Я вибачився, але вона моїм словам не повірила

- А, як її звати?

- Лілія. Дівчина брюнетка з карими очима. Красуня, що просто клас

- Ти закохався — зробив висновок я

- Так

- А є у тебе її фотка?

- Є. Знайшов її у Фейсбуці — Богдан дістав з кишені телефон та знайшов фотку цієї дівчини — ось, дивись

- Дійсно, красуня. Але мені більше білявки подобаються

- Тому тобі подобається моя сестра?

- Так. Вона дуже красива. Ти ж не проти якщо у нас з нею щось буде?

- Я не проти, бо не лізу в особисте життя своєї сестри. Нехай зустрічається з ким хоче

- До речі, про це. Ти знаєш, вона з кимось зустрічалась?

- Не знаю. Щось на це не звертав увагу. Мені моє особисте життя цікавіше

- Зрозуміло. Даси мені номер телефону Вероніки?

- Авжеж, якщо хочеш їй подзвонити, то так — Богдан дав мені номер телефону Вероніки. Я її в телефоні записав як “Нічка”.

Після розмови ми пішли по своїх кімнатах. Я ліг спати. Думаю зранку подзвоню Вероніці. Зараз не хочу, бо вже пізно. А що вона робить я не знаю, може вже відпочиває. Тому я подзвоню їй завтра.

Прокинувся я як завжди о сьомій ранку. Робота на фермі не чекає. Тут завжди щось відбувається. Вмившись, я спустився на перший поверх, побачив на кухні Анастасію Павлівну. Вона стоїть біля поверхні та щось вже готує. Вона завжди прокидається рано. Як не прокинусь, вона вже не спить. У мене іноді складається таке враження, наче вона не лягає спати. Та Анастасія Павлівна виглядає завжди енергійною. Завжди усміхнена, що робить її таку я не знаю.

Вона побачила мене та посміхнулась.

- Я тут сніданок готую

- Це добре. Богдан ще спить?

- Так. Сказав, що хоче відпочити. І попросив його не турбувати

- Добре

Ми сіли за стіл та почали їсти до нас ще приєднався тато Богдана. Він прийшов з вулиці, сказав, що там зараз ще холодно. Після сніданку я зайшов у кімнату та ліг на ліжко. Подивився на номер телефону Вероніки. І подумав, що зараз їй подзвоню. Я набрав її номер. І зразу почув її голос. Її втомлений голос.

Поговоривши з Веронікою, у мене настрій став набагато краще, ніж був. Я її скоро побачу. А сьогодні звичайний день. Тільки тепер мені буде допомагати Богдан. А ввечері підемо на кінну прогулянку. І завтра нас чекатиме теж саме.

Вероніка.

Сьогодні Богдан знову поїхав на ферму. Тепер мені зрозуміло, що йому там не сумно. Йому є з ким там порозмовляти, проїхатись на конях. Я подумала, а якщо мені поїхати на ферму на наступних вихідних? Швидше за все Матвій зрадіє моєму візиту на ферму. Адже його питання про ці вихідні було не просто так. А після того, як він почув моє “ні”, то можна було розгледіти в його очах сум. Але я думаю, що на цих вихідних йому сумно не буде. І на наступних теж, бо приїду я.

Сьогодні я з дівчатами вирішили піти у нічний клуб. Олеся там буде зі своїм хлопцем. Ця закохана парочка просто не розлучна. А я з Ірою будемо удвох. Іра може з кимось буде фліртувати. Вона часто з кимось фліртує, але більше ніж флірт у неї не буває. Каже фліртувати так. Зустрічатись, поки що ні. А я не проти хоч з кимось зустрічатись.

Ми зайшли у клуб. У ньому людей тьма. Ми протиснулись до бару, де нас чекає хлопець Олесі. А ні не правильно. Він чекає тільки її. Підійшли до нього. Біля нього вже стояло чотири келихи напоїв. Він вже вивчив які напої кому подобаються, тому мій був келих з мартіні. Ми зробили по ковтку цих напоїв. Олеся з хлопцем пішли танцювати. А ми знайшли вільний диванчик, взяли наші напої та сіли на цей диванчик.

Через хвилин тридцять до нас підійшли Олеся з хлопцем. Вони вирішили їхати до нього. А ми з Ірою залишились у клубі. Ми танцювали та ще пили. І випили не один келих з алкогольним напоєм. Я не пам’ятаю скільки ми випили. І як поїхали у гуртожиток.

Ранок. Я прокинулась від того, що мені стало холодно, а ще сильно болить голова. І взагалі так жахливо. Голова тріщить, пити хочеться. Я розплющила очі. У кімнаті дуже світло. У нас штори завжди відкриває Олеся. Вона любить яскраве світло.

- Закрийте штори — сказала я та заплющила очі

- Напились?
- Мг — мугикнула Іра

- І я так розумію, випили дуже багато

- Мг... можеш принести воду? — запитала я

- Краще принесу ліки — сказала Олеся.

Олеся завжди нас рятує від похмілля. Вона практично кожної суботи бачить таку картину. І як на диво реагує нормально. Подруга дала випити ліки. Коли я випила, я все одно вирішила полежати.

Не знаю скільки я ось так лежу, але мені значно полегшало. Я відкрила очі. І зразу побачила як мій телефон засвітився. Я подивилась хто дзвонить. Якийсь не знайомий номер. Зазвичай я не беру слухавку, коли я бачу не знайомий номер. Але в цей раз замість того, щоб скинути дзвінок, я натиснула відповісти. Просто переплутала кнопку. І почула якийсь чоловічий голос. Я приклала телефон до вуха.

- Хто це?

- Це — Матвій

- І як ти дізнався мій номер?

- Богдан дав, а, що?

- Нічого, просто запитала

- Що робиш? Щось у тебе голос якийсь втомлений