2 глава "Кастинг"

Вероніка.

Закінчились пари. Ми з дівчатами зайшли у кімнату, де тренуємось. Поклали речі та почали нашу репетицію. Іра включила музику і ми почали танцювати. Танець ми станцювали два рази та зрозуміли, що рухи ми знаємо добре, що танцюємо у такт музики та не збиваємось. Кастинг повинен початись за три години. Ми вийшли з будівлі інституту та поїхали на кастинг. Їхати нам пів години, тому швидко приїхали та отримали номерок за яким ми будемо виступати. У нас номер дев’яносто дев’ять. Почався кастинг. Перед нами виступало багато талановитих танцівників. Хтось був один, а хтось прийшов з групою. До нас вийшов один з організаторів конкурсу. Він подивився на всіх.

- Увага! — всі на нього подивились — у наступний тур проходить зі ста тільки половина, тобто п’ятдесят. Сорок місць вже зайнято

Ось навіщо він це каже? Я почала хвилюватись. Це помітила Олеся. Вона подивилась на мене.

- Ніко, що сталося?

- Ти чула чоловіка? Сорок місць зайнято. А може ми не встигнемо навіть виступити

- Ніко, що ти таке кажеш. Ми встигнемо і пройдемо далі — сказала Олеся. Сподіваюсь, що Олеся права. Вона мене цим трохи заспокоїла, але не до кінця.

Нарешті прийшла наша черга виступати. Ми вийшли на сцену. Підійшли до мікрофона. Ми вирішили, що представляти нас буде Іра. У неї це добре виходить.

- Вітаю. Представтесь, будь ласка — сказала одна з членів журі

- Доброго вечора. Ми група “Crazy girls”

- Ну, що ж. Crazy girls починайте

Перед тим як почати танцювати я побачила, що у залі сидить Матвій. Він все ж таки прийшов. Ми почали танцювати. Я захопилась цим танцем, що нікого перед собою не бачила. Є тільки я, сцена та наш танець.

Коли ми закінчили танцювати. Ми знову підійшли до мікрофона.

- Як на мене, цей танець був найкращий, які ми бачили сьогодні. Що скажете колеги? — жінка подивилась на чоловіків, які сиділи біля неї.

- Мені теж сподобався танець, але я б не сказав, що він найкращий за сьогодні, які ми бачили.

- А я думаю так само як і Оксана. Ваш танець на мою думку найкращий. Я кажу “так”

- Від мене також ви отримаєте “так”

- Я теж кажу вам “так”. Вітаю, “Crazy girls”, ви проходите в наступний тур

Ми вийшли зі сцени. Я побачила у залі за сценою Матвія. Як він сюди потрапив? Наче нікого окрім конкурсантів сюди не пускають.

- Привіт. Все ж приїхав?

- Не дарма я питав адресу — він посміхнувся

- І як тобі наш танець?

- Просто супер

- Ніко, ми тебе у ресторані будемо чекати, та що через дорогу знаходиться

- Добре — дівчата відійшли.

- Це твої подруги?

- Так. Олеся та Іра

- Хто є хто?

- Руда Олеся, а чорненька Іра

- Зрозуміло. То ви гурт “Crazy girls”?

- Так. А, що?

- Просто назва цікава. Чому саме Crazy girls?

- Нас у групі всі так називають, бо як щось зробимо то волосся дибки у всіх... ну, окрім нас звичайно — ми почали сміятись

- Приїдеш на ферму на ці вихідні?

- Ні. Я вже маю плани на ці вихідні. Хочемо з дівчатами погуляти. Може у нічний клуб підемо, а може щось інше робити будемо

- Шкода. Ну, мені треба йти. Твоїм батькам потрібна допомога — сказав він. Він пішов у сторону виходу. А я пішла переодягатись. Одягнула червоний светр та джинси. Після пальто та капелюх. Капелюхи це моя слабкість. У мене в гуртожитку їх багато. Хтось купує, колекціонує туфлі, сумочки, блокноти, а я колекціоную капелюхи. І до речі я всі їх ношу. Побачити мене без капелюха можна тільки дома. Але коли я на людях без капелюха у моїй косі завжди щось заплетене чи то стрічки, чи то квіти.

Переодягнувшись, швидким темпом пішла у кав’ярню. Дівчата, мабуть, зачекались. Я зайшла у кав’ярню та зразу побачила подруг. Вони вже щось пили. Я підійшла до них. Вони подивились на мене так неначе хочуть щось запитати. Я сіла біля Олесі.

- А, хто цей хлопець? — запитала Іра

- Це Матвій. Живе на фермі з моїми батьками. А, що?

- Він дуже симпатичний. Ти з ним зустрічаєшся?

- Ні. Ми взагалі вчора познайомились. Цікаво так, живе на фермі, а я його не знаю

- Ти рахувала скільки разів була на фермі за цей рік?

- Рази чотири чи п’ять. Але його я там не бачила

- Може треба частіше їздити додому? Може ще з кимось познайомишся

- Іро, це натяк на те, що я можу там познайомитись з кимось і познайомити тебе з хлопцем?

- Так, може у нього є там якийсь симпатичний друг

- У нього є друг. Але він тобі не подобається. Цього друга звати Богдан, мій брат

- А, ну так — сказала Іра — бабій ще той

- Я чогось не знаю? Ти з ним зустрічалась?

- Хм... зустрічались тиждень, а після я його побачила з іншою

- Я про це не знала... але й не здивована, що він тебе покинув і справа зовсім не в тобі, а в ньому, бо він дійсно бабій. Та годі про нього — я взяла меню та подивилась у розділ алкогольних напоїв — як щодо того, щоб випити по келиху вина за успіх?

- Я тільки за — сказала Іра

- Я не здивована, я також не проти випити — сказала Олеся — треба відновитись, бо вчора їздила здавала кров — Олеся у нас донор крові, бо у неї рідкісна група, кров четверта з резусом мінус. І вона сказала, що хоче допомогти людям, з такою ж рідкісною групою крові як у неї.

Ми замовили по келиху червоного вина і страви. Я замовила ризотто з креветками. Це моя улюблена страва. Ми відзначали наш успіх у кастингу, те, що ми пройшли далі у наступний етап. Етап який повинен бути у наступний понеділок. Я вже чекаю цього, адже хочу пройти його та потрапити у десятку найкращих. За обідом з одногрупницями ми ще розмовляли про наш танець. І дійшли до висновку, що його треба удосконалити. Після ми знову згадали про Матвія. Я розповіла, що він був здивований нашій назві групи. Ми через це почали сміятись.

Не знаю, чим він мене так зачепив, але він мені подобається. Та на ферму через це я їздити частіше не збираюсь, бо як я сказала місто мені подобається більше.
Після обіду ми поїхали у гуртожиток. Треба до пар приготуватись, бо завтра два семінари. І я на сто відсотків впевнена, що мене попросять відповісти. А двійки мені ні до чого. Іра та Олеся теж звикли добре вчитися. Тому ми закриваємо двері на ключ, щоб нас ніхто не чіпав, бо тут люблять зайти у гості без стуку. Ненавиджу таке. Іноді хочеться побути на самоті, у тиші.