13

Скільки часу тривав той поцілунок, Марта зрозуміти не змогла, бо заплющила очі і ніби перестала дихати. В той момент час для неї зупинився. Дмитро поклав дололю на шию дівчини і захотів посилити поцілунок, але в той момент вона наче пробудилася і різко зупинила чоловіка.

— Що ти робиш?

— Цілую тебе, — трохи розгублено відповів Дмитро, — щось не так?

— Усе, — дівчина повільно відсіла трохи подалі, — це зовсім неправильно.

— Я не розумію, думав тобі подобається. Власне, ти й не пручалася, чого я не очікував.

— Подобається, але…— Марта різко скочила на рівні ноги і відійшла в інший кінець кімнати, — як же це все складно.

— Ти зараз знову почнеш говорити про Риту? Якщо так, то навіть не починай, бо мені вже набридло це вислуховувати.

— Але я не можу позбутися цього у своїй голові, — дівчина підійшла до великого вікна і обійняла себе руками.

Дмитро підвівся і повільно підійшов до дівчини. Йому дуже хотілося зараз її міцно обійняти, поцілувати, пригорнути до себе і не відпускати. Але чоловік розумів, що Марта зараз наче полохлива лань і будь-який невірний крок може налякати її і спонукати до втечі, чого йому дуже не хотілося б.

— Просто викинь це зі своїх думок, — тихим голосом сказав Дмитро, — це ж все справді тільки у твоїй голові.

— Ти не розумієш… Я почуваю себе жахливою зрадницею. Рита для мене найрідніша людина в світі і як же боляче насправді чути від неї всі оті слова. Ще й мама підключилася. Я була там наче запеклий ворог, що зайшов на чужу територію. 

— Чому тебе так хвилює їхня думка? Чому ти не поставиш на перше місце себе і своє щастя? Якщо ти постійно будеш думати лише про інших, то загубиш своє життя. Ні я не кажу зовсім ні про кого не турбуватися, але ж не заривати себе, бо комусь щось там не подобається.

— Ти так кажеш, ніби на сто відсотків впевнений, що подобаєшся мені, — Марта глянула на Дмитра і підняла одну брову.

— А що ні? Якби було інакше, ти б тут зараз не стояла, — самовпевнено сказав чоловік.

— Це просто збіг обставин і моє дурне становище. А взагалі… мені справді пора додому, — дівчина відійшла на декілька кроків, але він знов зупинив її.

— Давай відверто, зараз ти можеш потрапити додому тільки завдяки мені. А я не хочу нікуди тебе відвозити.

— Береш мене в заручники? — з роздратуванням сказала Марта.

— Звичайно що ні. Ти ж можеш подзвонити в поліцію, — Дмитро засміявся і дівчина не втримавшись, зробила те саме.

Повисла довга мовчазна пауза. Дмитро дивився у вікно, а Марта дивилась на нього. Колишній чоловік її старшої сестри. Який зараз начебто закоханий в дівчину. Але що ж відчувє сама Марта, вона не розуміла. Ось тут зараз перед нею стоїть привабливий успішний чоловік, що проявляє до неї досить багато уваги, але вона чомусь цього боїться. Боїться, що поведеться на ці залицяння, а потім Дмитро через деякий час кине її, розбивши серце так само, як і Риті. Ця думка вже дуже давно сидить у її голові, але сама собі в цьому Марта зізнатись не може, адже насправді почувається зрадницею. Хіба могла вона так легко забути всі ті сльози своєї сестри і те, якими словами називала Дмитра. Щиро вірила, що він насправді жахлива людина, що він не гідний гарного відношення до себе. А зараз вона стоїть поряд із ним у його домі та мимовільно милується неслухняним волоссям чоловіка, блакитними очима і легкою щетиною. Дмитро вловив її задуманий погляд і посміхнувшись, підійшов ближче.

— І про що ти думаєш? — тихим голосом спитав він.

— Н-ні про що. Так, про своє, — трохи розгубившись відповіла дівчина.

— Я бачив твій погляд…— чоловік підійшов до Марти ще ближче, що змусило її підняти голову, щоб дивитися йому в очі.

— І що ж такого в моєму погляді? — з викликом спитала дівчина.

Але він нічого не відповів. Лише легенько провів великим пальцем по її підборіддю, зовсім трохи торкаючись до губ. В цей момент Марту наче паралізувало. В животі зʼявилося легеньке тепло і таке відчуття, наче розсипається пісок. Дихати стало важко, але робила вона це в той момент набагато частіше. Бачачи таку реакцію дівчини, Дмитро лише сильніше посміхнувся. І повільно наблизившись до Марти, знову поцілував. Але цього разу вона наче і хотіла цього сама, бо від поцілунку по тілу розповлося дуже приємне тепло і заплющивши очі, вона відповіла чоловіку взаємністю.

Назар весь час крутився в своєму ліжку і вже яку годину не міг заснути. Навіть таблетка снодійного не дала ніякого ефекту. Врешті остаточно розізлившись, він сів на ліжку і охопив голову руками.

— Що таке, сонечко? — від цього прокинулась Марта і також сіла поряд зі своїм хлопцем.

— Не можу заснути, — він втомлено потер очі, — ти чому прокинулась?

— Та ти так сильно крутився, що я це почула. Що з тобою? Ти весь вечір мовчиш, в таксі теж мовчав, навіть вдома майже нічого не говорив зі мною. Все добре? Може тебе щось турбує?

— Все нормально, — він втомлено посміхнувся і заправив пасмо волосся дівчині за вухо, — просто таке буває.

— Точно?

— Так. Ти спи далі, не турбуйся за мене. А я піду випʼю чаю, може трохи розслаблюся і таки зможу заснути.

Назар вийшов з кімнати і тихо зачинив за собою двері. Він дуже не любив брехати, але зараз саме це довелось зробити. Бо чоловік прекрасно знав, яка причина його безсонної ночі. Він пройшов на кухню і таки вирішив зробити собі чаю, а з голови ніяк не виходила його колишня дружина. Перед очима у нього досі була Марта, яку обіймав Дмитро. І досі фантомно поколювала щока, куди він отримав від неї ляпаса. Чомусь все це не давало йому спокою. Хай би з ким Марта зустрічалася, хай би з ким була разом, але Назар чомусь був категорично проти сина свого керівника. Так ще й і колишнього чоловіка Рити. Дивлячись у вікно, він не міг збагнути, що дівчина у ньому знайшла. Якщо її не цікавлять гроші, то як вона може бути поряд з людиною, про яку розповідала стільки неприємних речей. Назар чомусь хвилювався, що Дмитро може так само розбити серце Марті, якщо вона дійсно закохана. Хоч і розійшлись вони на жахливій ноті, якась внутрішня тривога не покидала чоловіка. Хоча це і злило його. Назар хотів просто викинути її зі свого життя і почати все з чистого аркуша, але доля чомусь не поспішала забирати Марту з його поля зору, а навіть навпаки.