Розділ 21

Офіціант швидкою, але рівною ходою наближається до нас з тацею їжі, яка вдаряє в ніс смачним запахом, коли він ставить її переді мною, від чого рот тоне в слині.

Але апетит вже не такий, як був хвилину назад, через клубочок нервів, який посилився у моїх грудях.

Я нервово стукала ногою під столом, за мить підскакую і біжу до вбиральні, взагалі не звертаючи увагу на мою маму, яка знову збентежено на мене витріщалася. Хоч би вона не помітила мою причину нервів...
 

Вмиваюся холодною водою, від чого стає набагато краще. Я важко зітхаю, розуміючи в якій дупі опинилася.

Мені подобається Висоцький, а ще він, як уже десять хвилин, мій ворог. 
Чомусь знову хочеться в цьому звинуватити свою маму.

Я не знаю, як реагувати на нього в університеті, і надіюсь він не звернув на мене ніякої уваги, коли я немов навіжена, бігла залою сюди.

Що ж, треба бути обачнішою. Може взагалі піти? Подзвонити мамі й сказати, щоб ми забиралися звідси. Але як я їй поясню причину? Вона точно щось запідозрить, якщо досі цього не зробила.

Це все так складно...

Вирішую непомітно повернутися на своє місце й сидіти там доти, доки він не піде зі своєю родиною геть.

Вирішую так і зробили.

Відкриваю двері вбиральні, і бачу зелений погляд очей, який діє краще за всяку холодну воду.

Серце падає десь в шлунок, нудота підкрадається аж під горло.

Долоні пітніють, але я натягую усмішку, ніби все так й має бути.

— Привіт? – вітаюся, присоромлено опускаючи погляд на комір його сорочки.

— Ти думала, що я тебе не помічу. – звучить, як твердження, і я картаю себе за це.

— Я нічого не думала...

— Не бреши. Чому ховаєшся? – хлопець оглядає мене з ніг до голови, і я палаю під його поглядом.

Якесь нове відчуття для мене...

Я помічаю його одяг — білу сорочку й чорні класичні штани. Саме це поєднання одягу мені найбільше подобається в чоловіках, але дивлячись на нього, я відчуваю легке збудження.

Навіть зламана рука, не заважає бачити в ньому неймовірно гарячого хлопця, який стоїть просто переді мною.

Мовчу, опустивши погляд ще нижче, на його пласкі, підтягнуті  груди, які визирали з під розстібнутої сорочки.
Серце гупає з неймовірною швидкістю, що стає навіть трохи боляче.

Чую іронічне хмикання, й бачу як він підступає до мене на крок. Я швидко підіймаю на нього погляд, який так близько до мого.

Всі ті рази, коли ми були так близько один до одного, відчувалися  як дитяча забавка, зараз же, я боюся, що від мене залишаться тільки попіл, якщо губи Крила будуть на моїх.

А він так близько, і я відчуваю його запах, від якого божеволію.

— Ти така неймовірно гарна, що мені зносить дах, – шепоче мені на вухо, торкаючись його своїми палючими вустами.

Я не знаю, що йому відповісти, слова застрягають десь в горлі.

Його ніс торкається мого, коли він в самі губи каже мені.

— Я думав, що ви зі своєю матір'ю не можете дозволити собі таких дорогих ресторанів й одягу. Я чогось не знаю?

Я проходжу в себе, витріщаючись в його зелені-зелені очі.

Чую як кабінка за нашими спинами голосно гупає, і я користуючись моментом, вискакую до залу.

***

Коли Кирил побачив в найдорожчому ресторані міста Ніколетту, в дорогій на вигляд сукні, він не повірив. Впізнав за великою родинкою на шиї, яку випадково побачив, ще коли вперше підвозив її у своїй машині.

Як він знав, її становище не може їй цього дозволити. Тоді як вона тут опинилася? Можливо, вона щось приховує?

Потім він бачить, як дівчина різко підстрибує й біжить до вбиральні. Через хвилину він йде за нею.
Надія, яка миттю врізається в голову і в серце, що вона має більше становище в суспільстві, щоб бути з ним разом, і вдовольнити при цьому батька. Щоб все було набагато простіше.

Він й так погодився на цю звану вечерю батька, щоб здаватися щасливою сім'єю, але все одно відчував його осуд за розмову, яка відбулася днями раніше.

Зараз перед ним стояла янгол, в коротенькій блакитній сукні, від чого йому хотілося схопити її, і віднести в кращий світ, від цього жорстокого світу.

Вона втекла, так і не давши йому відповідь на його запитання, чим викликавши ще більшу підозру.

Зрештою, весь час, що вони сиділи в ресторані, він пропалював дірку в її худеньких плечиках, які під його поглядом то горбились, то ставали прямо.