Глава 9

Вийшовши до місця їхньої початкової висадки, рація, підкоряючись усім законам містики, раптом запрацювала.

Сидячи в гелікоптері, Кей востаннє кинула погляд на ліс, що розкинувся внизу, на ледве помітне русло річки, що тікає в далечінь, і заплющила очі від болю…

Як у загальмованому стані, на межі нервового виснаження, вони пройшли огляди лікарів, витримали докучливі допити поліції та цікавих журналістів, які намагалися з їхнього повернення зробити справжню сенсацію, піднімаючи рейтинг своїх газет та каналів. Навколо них створилася та тісна, нестерпна обстановка насильницького втручання та тиску з усіх боків. З боку преси, яка намагалася будь-якими шляхами здобути інформацію, що їх цікавить, пропонуючи гроші і славу; з боку законодавчої влади, яка вимагала повну звітність у тому, що з ними сталося; з боку родичів, які засипали питаннями, на які страшно було відповідати. Інтерес громадськості можна було зрозуміти, група людей, які безслідно зникли в канадських лісах, несподівано повертається через дев'ять місяців, і їхня історія сповнена незрозумілих фактів і виглядає неправдоподібно та фантастично.

Але всі зниклі як один відповідали одне й те саме, захищаючи себе від можливого скептицизму та психушки. Своє зникнення пояснювали тим, що провідник зник за невідомих обставин разом з картою, рація не працювала, вони заблукали, заглиблюючись у ліси, харчувалися підніжним кормом і місцевою дичиною, як вижили самі не збагнуть, двох із них загризли дикі звірі, повернулися дивом, знайшовши дорогу.

Звучало, м'яко кажучи, дивно, було багато незрозумілого, але змучені люди відмовлялися давати докладні коментарі, посилаючись на депресію та розхитане нелюдськими труднощами здоров'я. Від грошей, які їм пропонували пронирливі журналісти за правду, дівчата та хлопці відмовлялися навідріз. Те, що вони хотіли забути, не мало ціни, ними рухало лише бажання жити як раніше, знову повернутися до таких рідних стереотипів та помилок, спокою та легковажності.

І їм, нарешті, дали спокій. Керівництво фірми, яке й відправило їх на цей тренінг, постаралося зам'яти галас навколо, їм ні до чого було привертати до себе таку пильну увагу громадськості.

Страхова компанія виплатила потерпілим солідну компенсацію, тому кожен з них зміг тепер дозволити собі гідний відпочинок, або розпорядитися готівкою на свій розсуд.

Повернувшись, товариші по нещастю намагалися триматися один від одного подалі, щоб не піддатися спокусі знову заговорити про паралельний світ, про те, що з ними сталося, бо навіть їм самим це здавалося чимось нереальним, на межі божевілля та містики. Анжела з малюком поїхала до батьків в інший штат, Літа та Ноел вирішили розлучитися, Ноел знайшов собі місце в іншій компанії, а Літа вирушила на острови. Джіджі взагалі залишив країну, поїхавши до Африки. Оуен забився на ранчо в Техасі. Мел зайнялася кар'єрою перекладачки, а Томас купив собі яхту і ловив нірвану десь в затоці. Одна лише Кей, як і раніше, почувалася розгубленою, намагаючись зібрати в купу своє життя, але воно то там, то сям лопалася по швах.

В один із таких днів, прибираючи у власній квартирі, Кей натрапила на одяг, у якому вона повернулася, це були речі тімереків. Торкнувшись їх тремтячими руками, від хвилювання у Кей миттєво підкосилися ноги, вона розгорнула пакунок і до її величезного подиву звідти випав... ріг єдинорога. Дівчина обомліла, не вірячи своїм очам. Вона точно пам'ятала, як залишила ріг Едмару, мало того – вона особисто забирала з лікарні свої речі, сама згортала їх, пакуючи в паперовий пакет і рога там точно не було! Кей упустила все це на підлогу і остовпіла. Вона зрозуміла, що все ще пам'ятає мову тімереків! Її свідомість ніби роздвоїлася, повисла між світами, або в неї з'явилася нова здібність сприймати цей світ так само реально, як і той. Кей згадала, як Едмар казав їй, що ріг має унікальну магічну силу, але вона ніяк не могла подумати, що ріг може переміщатися в просторі. Кей сховала ріг та одяг подалі з очей, спіймавши себе на думці, що якщо вона найближчим часом не почне ходити на роботу, то точно збожеволіє. Робота це єдине, що займало багато часу і могло відволікти від важких думок.

Кей Орсбі знову повернулася до своїх обов'язків менеджера з підбору персоналу у їхній фірмі. І це справді відволікало її принаймні на денний час доби.

Але проблеми не хотіли залишати Кей, набувши свого вигляду в особі Томаса Джейсона.

Спочатку він ненав'язливо запрошував її покататися на яхті, потім кликав із собою на гірськолижний курорт чи хоча б повечеряти разом із ним у ресторані. Але на всі його пропозиції вона відповідала твердим «ні». Не через те, що він був її колишнім босом, а лише тому, що він був пов'язаний із тим самим минулим. Хоча сам по собі Том був непоганим хлопцем, і якби вони тоді не потрапили в інший світ, який залишив на них свій відбиток, можливо Кей була б навіть рада зустрічатися із ним. Томас був дуже симпатичним, розкутим, веселим, щедрим та небідним кандидатом у наречені. …Це могло бути. Але після світу тімереків Кей змінилася, вона вже не вважала, що для поклику серця набору цих чоловічих якостей повинно бути достатньо. Її дратувала його фамільярність, а часом навіть цинічність та егоїзм. …І найголовніше – вона досі кохала Алміра, який досі снився їй ночами, після чого, прокидаючись, вона ще довго дивилася в темряву або плакала.

Але Томас був надто наполегливим і впертим. Він все одно проводжав її додому, дарував цукерки, квіти та дрібнички, знаходив масу приводів зазирнути до неї під час робочого дня. Він смішив її, казав компліменти та напрошувався в гості. А потім якось просто прийшов без запрошення.

- Томасе, ти преш напролом наче той носоріг! - Відчинивши йому все-таки двері, невдоволено промовила Кей.

- У мене є ще безліч переваг. Що, невже так і не запросиш увійти, це неввічливо.

- Нечемно ввалюватися до людей без попередження. Гаразд, проходь, але попереджаю, надумаєш зробити якусь дурість – пошкодуєш. Я зможу постояти за себе.