Глава 7

Едмар порівнявся з Алміром і пильно глянув йому у вічі. Мовчки, напружено дивлячись один на одного, вони все зрозуміли між собою без слів…

Проводжаючи поглядом своїх одноплемінників, Алмір обережно сів поруч із Кей. Помовчавши, задумливо смикаючи травинку, він, нарешті, заговорив:

- Чим більше я спостерігав за тобою, намагаючись зрозуміти, тим більше переконувався, що ти не жалюгідна потвора – ти інша, але анітрохи не гірша за нас. Я намагався виправдовувати твої вчинки, бо ти не завжди знала, що від тебе хочуть. Ти була наче вовчиця, загнана в кут і впіймана в клітку. Ти намагаєшся боротися, але тим не менше тобі доводиться миритися з обставинами. Ти не тільки відрізняєшся від нашого народу, ти навіть відрізняєшся від своїх. В тобі живе інша душа, в очах твоїх горить інший вогонь. Коли ти поцілувала мене жартома – я злякався. Злякався нових відчуттів. Але чим більше ми блукали джунглями, тим цікавішою для мене ставала дівчина, з якою я йшов. Мені почала подобатися твоя молочна шкіра, твоє молоде тіло, твоє волосся. Ти жива і неприборкана, як джерело, що б'є з-під землі, у тобі немає чорного зла, наприклад, як у Тіре. Кей, ти не жалюгідна, - хрипко промовив Алмір. - Ти особлива. Сазар навмисно принижує тебе. Тепер я розумію, чому до тебе так ставиться Едмар, адже шамани обирають собі особливих жінок. Ось тільки Сазар проти тебе, бо ти не з нашого племені, тому Едмар був змушений відступити, - Алмір взяв її за руку і, перебираючи її тонкі пальчики, продовжив.

- Після того, як я ще раз попросив твого поцілунку, він став переслідувати мене щодня. Ми пообіцяли один одному, що такого більше не повториться, але моя спрага була сильнішою за розум. Я сам захотів бути з тобою, усім серцем. То був не Сазар, як ти думаєш, він не керував мною. Якби це було так – я б усвідомлював, що моїм тілом заволодів шаман, адже мої думки могли бути іншими і після його втручання, я вимагав би справедливого суду. Він просто підштовхнув мене до тебе – і моє серце потяглося за тобою, адже ти така дивна, що повз тебе неможливо пройти, не помітивши твоїх райдужних очей. У той момент, коли Сазар заговорив про ганьбу і про те, що ми повинні смиренно прийняти шлюбні узи, я погодився із ним. Але тільки тому, що я мисливець! Хижаки навчили мене хитрощам та обережності. З шаманом небезпечно сперечатися, краще вдати, що ти підкорився йому, а мислити все одно по-своєму. Мене влаштував такий поворот. Після того, як я захотів пізнати тебе як жінку, я вже не вважав тебе своєю ганьбою і зараз не вважаю. Я хочу, щоб ти знала, тієї миті я поєднався з тобою не тільки тілом, а й душею! Сазар здійснив над нами обряд, і я прийняв тебе як свою дружину, прийняв з любов'ю. Моє почуття до тебе народилося, коли ми кохалися, і воно росло та зміцнювалося, коли я зігрівав твоє тіло, що билося в лихоманці, обіймаючи і благаючи тебе повернутися зі світу духів. Коли ти лежала в моєму наметі така слабка і беззахисна, я довго сидів, тримаючи тебе за руку і хотів, щоб ти взяла собі всю мою силу, мою волю до життя, щоб знову побачити твою посмішку, почути твій голос. Щоб ти змогла почути мене, коли я скажу тобі – що ти моє кохання. Ось так. Хотів би я знати, що ти відчуваєш? - Алмір замовк.

Кей зніяковіло опустила голову, їй щойно освідчилися в коханні, і кохання прозирало в його погляді, чулося в його голосі, у його великому серці кохання було так багато, що Кей навіть не знала як поводитися, що говорити, якщо ти вже дружина.

Її опущений погляд упав на його розпухлі кулаки. Кей ніжно, тремтячими пальцями, погладила його по збитій в саднах руці. Зітхнувши, вона підвела голову і зустрілася з поглядом його темно-лілових очей.

Алмір чекав відповіді.

Кей притулилася до нього, відчувши себе поруч із ним так спокійно, так затишно. У серці знову ворухнулося бажання бути коханою, дарувати ніжність. Думаючи про Алміра, душу Кей наповнювало таке радісне і привітне почуття симпатії, так захотілося черпати в серці любов, купатися в його ласці.

 Кей нахилилася до нього і потерлася об його підборіддя кінчиком носа, потім, дотягнувшись, поцілувала в губи. Але впертий Алмір не відповів на поцілунок. Він мовчазно наполягав на відповіді.

- Мені важко висловити свої почуття. Так багато всього перевернулося і сталося зі мною останнім часом. Мені дуже добре з тобою, Алміре, ти подобаєшся мені. Ти сильний і спритний, ти сміливий і відважний, ти добрий і мудрий, ти гарний чоловік, - Кей водила пальцем по його обличчю. – У тебе такий мужній погляд, рівний ніс, гарні губи як лук мисливця, наче виточені вилиці, горде підборіддя. Я задоволена, що старий шаман вибрав мені такого гідного чоловіка, найкращого з тімереків. А зараз я хочу, щоб ти мене поцілував! - Кей знову торкнулася його губами, але Алмір відсторонився.

- В нашому племені багато гідних, гарних, сильних та мудрих. Наприклад, Тембот або Едмар. І всі вони можуть тобі подобатися. Я не почув того, чого хотів!

- Зараз почну ображатися. Тембот, Едмар… так, вони гідні воїни і я поважаю їх. Я вдячна їм, вони подобаються мені, як люди, як друзі! Але я не бажаю їх так, як ось тебе зараз. Я хочу бути з тобою, щоб мене тримали лише твої руки, щоб цілували твої губи! Якщо ти думаєш, що я здатна піти з будь-яким гарним чоловіком та віддатися йому під найближчим кущем, якщо ти такої про мене думки – можеш котитися геть! - Кей гнівно труснула волоссям і відвернулася.

Алмір заспокійливо погладив її по спині, тонкому вигину шиї:

- Мені сподобалося як ти це сказала. Я вірю тобі, Кей, і зовсім не вважаю тебе шльондрою. Тільки мені не подобається, як Едмар дивиться на тебе і… як ти дивишся на нього.

- Алміре! – Кей, насупивши брови, знову глянула йому в очі. – Едмар він… він не такий, як інші тімереки. Для мене він наче дух покровитель. З першого дня він щось побачив на моїх долонях, потім понівечив їх, сказавши, що врятував від свого батька, потім це покарання батогом, він врятував мене від чубри, він знайшов мене тут! Я не знаю, як і чому, але Едмар пов'язаний зі мною. Хоча я для цього нічого не робила. Я ставлюся і ставитимуся до нього добре. Не принижуй мене своїми домислами. Я не хочу більше про це говорити.