Глава 5

Вони підійшли до дерева мусу, обвішаного жовтими фруктами, але на землі лежало лише кілька штук. Кей засмучено зітхнула, уявляючи, що знову доведеться лізти по слизькому дереву, а після падіння щось вже не дуже й хотілося.

- Що ти весь час зітхаєш, жінко? – все ще похмуро промовив Алмір. Потім, поклавши на землю свою зброю, він трохи відійшов від дерева, уважно вивчаючи його стовбур.

Кей мовчки спостерігала за його маневрами, за його молодим, серйозним і таким зосередженим обличчям, за його м'язами, що грали на широких плечах. Алмір кількома рухами розім'яв шию і, розігнавшись, побіг на дерево. Сильно вдаривши ногами по його стовбуру, він пробігся по ньому кілька метрів нагору і, зробивши сальто, знову приземлився на ноги. Від струсу дерево скинуло частину плодів. Алмір ще раз повторив свій трюк.

- Тобі вистачить, щоб набити мішок. Я скоро повернусь. Чекай тут, - промовив він, не дивлячись на дівчину.

Повернувся дійсно швидко, щойно вона встигла набрати фруктів.

- Ходімо швидше. Ні, мішок залиш тут, його ніхто не візьме. Ми сюди повернемось. Швидше, йди тихіше, - зашипів він. - Ти тупцюєш, як бегемот. Тут поряд хижак.

Алмір, незважаючи на свою масу та зріст, мчав попереду, як лань, легко і граціозно, а головне швидко. І щоб наздогнати його, струнка й невисока Кей бігла за ним, як маленький, почервонілий та захеканий слоник.

Ліс почав рідшати і попереду проглядалася кам'яна долина. Вони пробиралися, огинаючи високі валуни, піднімаючись вище до каменів, що димилися на сонці.

– Це досить безпечне місце. Священна рівнина захистить тебе. Залишайся тут, а я маю добути гомо. - Алмір ступив за валун і розчинився серед каміння.

Кей озирнулася. Навколо були тільки камені різних розмірів та різних химерних форм. Вона стала тинятися між ними, торкаючись рукою цих чорних велетнів, які височіли тут нагромаджені з чиєїсь волі. Трохи віддалік вона помітила хмару пари. Прокравшись туди і з'ясувавши причину випаровування, у Кей заблищали очі. Це були святі джерела тімереків. Гарячі гейзери!

Кей ще раз озирнулася довкола і швидко зняла одяг, опустившись у цей природний басейн із гарячою водою. Вода, благословенна тепла ванна! Такого задоволення вона не мала вже дуже давно. Гарячі ванни снилися їй ночами, терзаючи дівчину, що звикла до комфорту. Кей блаженно заплющила очі, повністю розслабившись у воді. У її пам'яті сплив спогад про мило і запашний шампунь, але як це назвати мовою тімереків вона не знала. Хоча радувало, що взагалі випала можливість вимити тіло та волосся руками, просто відмивши бруд гарячою водою. Вдосталь накупавшись, Кей вилізла назовні. Віджимаючи мокре волосся, вона, нарешті, помітила Алміра, який як завжди виник з нізвідки.

Кей навіть не здогадувалася, що можна з такою люттю дивитись на оголену жінку. У вечірньому світлі згасаючого сонця, їй здалося, що його фіолетові очі стали суцільно чорними, надаючи його обличчю ще більшої жахливості.

Кей навіть побоялася попросити його відвернутися. Просто схопивши одяг, постаралася натягнути сукню якнайшвидше.

- Ну, що ще? - Видавила вона.

- Я не зрозумію, за що мене сьогодні покарали духи? Терпіти твої вибрики – найгірше, що могло статися! Я стерпів, коли ти посміялася з мене, але тепер ти осквернила віру тімереків! – Загарчав на неї Алмір. - Ти дійсно справжнє чудовисько!

- Що?!! - Кей дивувалася. - Та що я зробила?

- Це святі джерела нашого народу! Сюди тімереки приходять очищатися вже багато століть. І тільки на молодика! Днями буде повня, і ми не можемо приходити сюди та омиватися в цей час. Ти наплювала на наш народ. Духи покарають тебе!

- Ну і нехай! - Раптом закричала Кей, втративши терпіння. - Так, я для вас чудовисько і потвора, яка сміється і ображає стародавнє плем'я, б'є воїнів, цілує в губи першого зустрічного, який їй абсолютно байдужий, оскверняючи його своїм дотиком, миється в гарячій воді, бо від бруду на тілі вже завелися блохи, як у диких собак. Так, я така! Але в мені є не лише погане, Алміре вождь клану вовків, і я не з племені тімереків! Я жила іншим життям і мені важко розібратися та звикнути до ваших законів. Так, я вважаю, що деякі з них незрозумілі та дурні, може, це й образа для тебе, але я себе не вважаю винною. Сьогодні найогидніший день у моєму житті, бо я провела його з тобою! З вічно незадоволеним, злим та забитим дикуном!

Алмір навіть почервонів від люті, але більше не промовив жодного слова. Просто розвернувся, звалив на плече якогось великого строкатого птаха і пішов геть. Кей попленталась за ним, дотримуючись невеликої дистанції.

Коли вони проходили повз мішок з фруктами, вже спустилися густі сутінки. Кей звалила мішок на спину і постаралася не відставати від Алміра, щоб не загубити його в темряві. Але його ноша була набагато легшою, і він йшов досить швидко, так жодного разу і не обернувшись. Кей щосили тягнучи мішок, ледве встигала за ним.

Через якийсь час вона впустила мішок на землю, щоб відпочити. Кей так знесилила, що їй було вже байдуже, почекає її вождь вовків чи ні.

- Дуже дякую, Алміре, але допомагати мені не потрібно, я й сама впораюся! - З сарказмом, кинула вона йому в спину.

Діставши один плід, Кей жадібно вп'ялася зубами в його жовтий соковитий бік.

- Що ти робиш? – невдоволено промовив він у темряві.

- Я їм, бо вмираю з голоду. Чи це теж ображає тебе?

Алмір підійшов ближче і сів поруч із нею:

- Я багато думав про те, що сталося.

- А ти вмієш думати? - Зрозумівши, що знову зривається на ньому, вона відразу виправилася. - Вибач, просто я дуже засмучена. Пробач, що назвала тебе злим забитим дикуном, я погарячкувала.

- Я згадав все, що було відколи ми вас знайшли. І зробив висновок, що Едмар щось приховує, щось дуже важливе, що стосується саме тебе. Інші чужинки для нього не існують, а до тебе він ставиться по-особливому. Я тепер впевнений, що це він керував тобою, коли ти рятувала свою подругу. Шамани можуть входити в чужу свідомість і керувати людиною, це давня магія, вони часто використовують її в бою проти ворогів. Він хотів допомогти тобі, але поплатився і був змушений відшмагати тебе з болем на обличчі. Може, ти важлива для племені, ти така, бо не одна з нас. Але тобі ще багато чого потрібно зрозуміти про тімереків, щоб залишитися живою. Якби біля джерел сьогодні тебе побачив Сазар – він, не роздумуючи, убив би тебе.