1.

- Доню, яка ж ти гарна! - мама в черговий раз протирає заплакані очі серветкою, а я тільки хмикаю. 

О, так! Тут і не посперечаєшся, адже моя сукня та прикраси коштують, як цілий маєток. Батько постарався, щоб весілля єдиної доньки запам'яталося усім. І воно точно запам'ятається. Сукня від відомого бренду, діаманти на кілька каратів та обручка, ціну якої навіть уявити важко. 

Моя сім'я багата та впливова, як і родина мого майбутнього чоловіка. З Давидом ми разом майже рік, але побратися вирішили зараз. Наші батьки об'єднують бізнес, а ми об'єднуємо родини. 

- Останній штрих! - додає візажист і підмальовує мої уста рожевою помадою. Сьогодні навіть мені важко відірвати погляд від свого обличчя. 

Великі зелені очі здаються виразнішими, акуратний носик та губи бантиком і довге світле волосся, зібране у гарний пучок. Я ніколи не жалілася на свою зовнішність, і мене часто називали Барбі близькі друзі. Я дійсно схожа на лялечку, і сьогодні ця краса дістанеться Давиду.

- Час виходити, люба! - мама дивиться на годинник і починає нервувати. 

- Можете залишити мене на хвилинку? Я тільки зберуся і вийду, - прошу у всіх присутніх. 

- Тільки не затримуйся, - просить мама. - Не треба змушувати гостей чекати.

Ну, звісно, я то знаю, чому це так її хвилює. Сьогодні серед гостей навіть сам мер і вся верхівка нашого міста. Як тут не хвилюватися? 

Коли двері зачиняються і я залишаюся сама, підводжуся на ноги й роздивляюсь своє зображення у весь зріст. У мене немає сумнівів, чи правильно роблю. Давид - хороший хлопець, і я впевнена, що завжди таким буде. Не скажу, що кохаю його до шаленства, але хіба це головне? Наші батьки бізнесмени, і, хочемо ми цього чи ні, статус вимагає підкорятися їхній волі. 

Залишаю телефон на столику, щоб не відволікав під час церемонії, і вже збираюся виходити, коли чую сигнал вхідного повідомлення. Розумію, що часу обмаль, але цікавість не дає піти. 

Швидко наближаюся і розблоковую його. Повідомлення від Насті, моєї подруги. Не розумію, що їй потрібно просто зараз, але однаково відкриваю вкладений файл. Спочатку здається, що це просто жарт такий, але фото надто реальне, як і мій наречений на ньому.

Настя зробила фото Давида, котрий міцно спить у її ліжку, а вона мило усміхається, прикрившись ковдрою, і безсоромно тулиться до нього. Спочатку хочеться розсміятися від абсурдності того, що бачу. Давид не міг так зі мною вчинити. Він же чудово знає, що поставлено на кін. Але ж і фото це не може бути брехнею. Це точно кімната Насті і її ліжко. 

- Тіно! - мама відчиняє двері несподівано, і телефон випадає у мене з рук. Гупає об кахельну підлогу й розбивається. Шкода лише, що розбитий телефон - це зараз найменша моя проблема. - Гості чекають!

У голові повний хаос… Я не знаю, що робити далі. Так, між мною та Давидом немає пристрасті, але це не означає, що він має право зраджувати. Ми ще не одружені, а що буде далі? 

Прихопивши букет нареченої, таки залишаю кімнату й швидко прямую довгим коридором у бік залу, де на мене вже зачекалися гості та мій брехливий наречений. Переступаю поріг неймовірно гарного приміщення, і весільний марш лунає з усіх кутків. Цей ресторан коштував нашим батькам шалених грошей, як і живі квіти навколо та ексклюзивний  алкоголь і закуски. 

Мої руки тремтять, тому доводиться міцніше перехопити букет. Давида бачу одразу, й всередині все стискається він образи. Ну чого йому не вистачало? У нас все було чудово, принаймні мені так здавалося.

Мій наречений просто красень, тому у нього завжди було багато прихильниць. Виявляється, не варто говорити про них у минулому часі. Я зовсім не знаю цього блондина з блакитними очима і, напевно, ніколи не зможу зрозуміти, чому він так вчинив.

Ще кілька невпевнених кроків під прямими поглядами усіх присутніх - і я зупиняюся поруч з ним. Давид широко усміхається і, нахилившись, цілує мене в щоку. Хочеться відштовхнути й з’їздити цим букетом по його зухвалій фізіономії. 

Хочеться, але… Батьки не пробачать, якщо зараз я дам задню. Надто багато вкладено у цей союз, але ж не я почала все це. 

- Щось не так, кохана? - Давид бере мою руку у свою, і стає до божевілля бридко. Навіть думати не хочу, що цими руками він і до Насті торкався. 

До речі, про колишню подругу. Вона сидить у першому ряду поруч з моєю мамою і не зводить з мене погляду. Чекає чогось? Напевно… Тільки от концерту не буде. Я не настільки жорстока. І, напевно, в цьому моя проблема. 

Жінка, яка стоїть перед нами і вже збирається розпочинати церемонію, тільки рота відкриває, але я її зупиняю.  

- Пробачте, але нам необхідно поговорити, - кажу стримано й під розгублені погляди усіх присутніх першою прямую до виходу, а Давид за мною. Здається, просто зараз я розбиваю на друзки своє безтурботне життя. Але краще так, ніж постійно думати про те, в чиєму ліжку спить мій чоловік.

- Що відбувається, Тіно? - невдоволено питає Давид. - Хочеш замаринувати гостей очікуванням? 

- Хочу правду почути, - кажу твердо. - Ти спиш з Настею? 

- Здуріла? Яка Настя? - вигукує Давид і тим самим видає себе з головою. Здається, не чекав, що моя колишня подруга здасть його походеньки. 

- Я бачила фото, як ти спиш з нею, - додаю.