Розділ 13 "Ночівля"

Сьогодні, в теплий липневий день, четверо семикласників зібралися у будинку принцеси, щоб відсвяткувати перший день літа. Ця компанія з чотирьох найкращих друзів утворилася ніби випадково. Тут кожний одне одного розуміє та любить. Але братство, де троє поні – непосидючі коти й вовченя, що готові витворити будь-що у будь-яку секунду – доставляє деяких клопотів четвертому, спокійному коту.

Дорослі поїхали до Кантерлота разом із Салом та Ларрі. Зараз двоповерховий будинок повністю належить Саші та її друзям, які прийшли до неї на ночівлю! Це вже не перша влаштована ночівля для Саші, але перша для Ліама та Ешлі, й вони були до нестями раді, що мама дозволила їм це. Холодильник заповнений морозивом, газованими напоями та солодощами. На столі лежить купа снеків, кілька коробок піци та нагетсів. Компанія з Ліама, Ешлі, Саші та Луки тільки но повернулись з довгої прогулянки, маршрут якої проходив у понівільському парку, піцерії та різних магазинчиках з іграшками, одягом, книжками... після чого Саша повела їх у чарівний ліс за «райдужними горами». Невеликий водоспад з озером прямо посеред густого лісу створював справжню літню атмосферу, саме там діти трохи скупалися у кришталево-чистій воді у одязі,  та побачили невелику схованку Саші та її братів у горі за водоспадом. Якщо знати правильні ходи – можна попасти у невелику печеру прямо позаду водоспаду, ця печера облаштована дітьми в невелику кімнатку з малюнками на стінах, кріслами-диванчиками та скриньками зі скарбами. Цей ліс був улюбленим місцем для прогулянок у маленької Саші та Ларрі, вони якраз і знайшли цей сховок поки роздивлялися кожний закуток цієї місцевості. Оскільки ліс був не великим, а з диких тварин тут водилися лише кролики та брізі – батьки не боялися відпускати дітей на прогулянки, особливо, Саша та Ларрі були вихованими та знали правила безпеки хоча, Ларрі все-таки приходилося насилу знімати дівчисько з дерев.

Повернувшись додому ввечері зовсім не відчуваючи виснаження, діти перевдягнулись у піжами. На всіх були футболки та короткі шорти окрім Ліама, той знову був одягнений в усе довге й широке, він ходив в довгому рукаві навіть в самі жаркі дні літа, і цей факт завжди дивував Сашу, але вона не лізла з питаннями, лиш іноді сварила його через це. Хлопець часто бачив фігуру Саші на тренуваннях, коли вона була лише у топі та обтислих шортах, влітку бучив на ній чорні й джинсові спідниці, які вона рідко носила, але вони дуже подобались йому. Очі вже звикли до її гарної підтягнутої фігури, рельєфним рукам та торсу, але кожного разу йому бракувало повітря, коли він бачив її талію або оголені стегна, а обличчя знову кидало в жар.

Вечір був таким же насиченим, як і цілий день. Після фаст-фуд вечері, що супроводжувалась сміхом, жартами та летючою по всій кімнаті піцою, діти включили великий плазмовий телевізор у залі та почали співати караоке. У дівчинки було достатньо мікрофонів тому, що вони з родиною обожнювали проводити веселі вечори за караоке та танцями. Пісня за піснею і діти вже на всю кричали в мікрофони не стараючись гарно співати, навіть Ліам, єдиний спокійний в компанії моторних та непосидющих, більше не соромився і приєднався до компанії, що танцювала на всіх поверхнях залу, на столах та стільцях, стрибали на дивані та підкушували між куплетами піцу. Коли горлянки у всіх виснажились, підлітки вирішили зробити паузу й сіли грати у настільні ігри. Спочатку це були карти потім УНО, крокодил, лото, доміно. З часом вони просто почали розмовляти на різні теми. Лука був приємним парубком, йому дуже підходила ця компанія, він був ніби копією Саші, тільки іншої статі. За весь день вони дуже багато часу проводили поруч, під час ігор він штовхав її в плече або плескав по спині, коли вони співали – він постійно хапав її за плечі та обіймав одною рукою, він відчував поруч з нею приємну сестринську енергію, ніби з нею можна поділитися будь-чим, обійняти будь-коли та вона не осудить за якісь дії або жарти, бо знає тебе справжнього.

****

На початку Ліаму це зовсім не подобалось, він так само відчував ревність, особливо, коли хотілось стати якомога ближче до Саші, а Лука це зробив швидше за нього. Та з часом все стало добре. Через постійне знаходження хлопця біля дівчини – Ліам також подружився з ним трохи ближче, а коли хлопці, лише вдвох, йшли зі школи до дому, пинаючи дрібні камінці, той зізнався у своїх незвичних почуттях до Саші:

- Ти сьогодні був сам не свій. – раптом заговорив Лука.

- Що? – Ліам смикнувся, ніби його спіймали на гарячому.

- Та ну не прикидайся, я ж бачу. — Лука зупинився, примружився і тикнув у нього пальцем. — Це через Сашу, так?

Ліам відвернув погляд.

- Я не знаю, про що ти.

- О, давай, давай, зараз ще скажеш, що не закипаєш кожного разу, коли вона сміється з моїх жартів.

Ліам стискав лямку рюкзака, дивлячись на дорогу перед собою.

- Я просто…

- Просто ревнуєш, — закінчив за нього Лука, а потім хмикнув. — Та не бійся, чувак, я не твій суперник.

Ліам здивовано глянув на нього.

- Що?

Лука посміхнувся, але не так зухвало, як зазвичай, а трохи м'якше.

- Я її обожнюю, але не так, як ти. Вона мені як сестра. Така шибайголова, що не дає занудьгувати. А ти… ти на неї дивишся так, як я ніколи не зможу.

Ліам відчув, як груди охоплює якесь дивне полегшення, але водночас і тремтіння.

- Я не…