Глава 14.

«Я бачила сьогодні, як вони йшли за ручки в університет»

«А я бачила як йшли разом з університету, сіли в машину та поїхали»

«Як вони так довго приховували стосунки?!»

Я із задоволенням читала чат та сміялась. Сергій Олександрович з Іриною Петрівною відігравали на всі сто відсотків. Нікому навіть в голову не приходила думка, що це може бути не правда. Навпаки, будували стратегії, що викладачка вагітна і лише тому вони перестали приховувати.

З боку це настільки кумедно спостерігати, а наша «закохана» парочка напевно вже зірвала собі животи.

А я час дарма не втрачала, почала записувати нову історію, про авантюру, яка переросла в шалене кохання. Сподіваюсь, що нові пригоди в моєму житті повторюватися не будуть. Бо я ще з попередніми не розібралась. Поставила роздуми на паузу, хоча подарунки та листи продовжують приходити. Але відгадки вони мені не дають.

Після пропозиції Назара всі мої думки скачуть навколо сценарію для відео, а не таємного шанувальника. От і відійшла я від своєї героїні. Надя наполегливо намагалась розгадати загадку, а я забила на ситуацію та вирішила, що нікуди він не дінеться, з’явиться рано чи пізно.

Виявляється, коли життя б’є ключем, то й часу немає на цю романтичну дурню. А якщо воно б’є по голові… То це взагалі.

Був звичайний понеділок, я сиділа на своєму улюбленому підвіконні та намагалась вивчити рівняння стану ідеального газу на лабораторну з фізичної хімії, коли Артем вилетів з повороту. По його обличчю я зрозуміла, що щось сталось. Не зупиняючись він схопив мене за руку та потягнув за собою назад.

— Там павук і його треба вбити? — Я спробувала пожартувати та посміхнутися, але мене повністю проігнорували.

— Що сталось?! Хтось вмер? — Ми майже бігли, але я ж не могла одразу не задати тисячу запитань. Коли друг знову промовчав я вже напружилась. Але, на жаль, чи, на щастя, довго терпіти не довелось. Вже за хвилину він відкрив перед мною двері однієї з аудиторій. Там був Міша, а я взагалі перестала щось розуміти. 

Невже Артем зловив свого друга на гарячому і тепер хоче, щоб я дізналась, що він мій таємний шанувальник?!

Здогадки мої закінчились на протягнутому телефоні, де вже починалось відео.

— Артем, ти що шпигував за Назаром?! Знаєш, що це заборонено законом?

Я вже налаштувалась відчитувати Артема, а заодно і Михайла за те, що дозволив йому таке зробити. Але Назар на відео заговорив і я забула всі слова.

— Діана навіть не здогадується, що я знаю про її таємного шанувальника і можливо думає, що я це він. Напевно вона скоро закохається в мене. Ех, а я лише хотів поділитися з вами цікавою історією. Шкода буде розбивати їй серце. Ви запитаєте навіщо я тоді це роблю? А ви як думаєте? Залишайте в коментарях свої думки, як скоро вона запитає чи я її таємний шанувальник і коли зізнається, що закохалась в мене.

Відео було не дуже якісним, але достатнім, щоб я побачила Назара, почула його голос та зрозуміла контекст слів. Мовчки я вимкнула відео та повернула телефон Артему.

— Там ще продовження є… — Друг спробував знову дати мені телефон. Але я махнула рукою, що досить, наїлась.

В мені почала прокидатися злість. Якийсь козел вирішив на мені зробити розвагу для свого блогу. Щоб люди посміялись. Наплювати на мене та використати в своїх інтересах. Нажитися на мені та почуттях іншої людини. А я почала думати, що він не самозакоханий егоїст, а нормальна людина. Ага, звісно. Він виявився ще тим придурком. Ну нічого, і його карма дожене.

Можливо зараз і дожене. Принаймні я понеслась вершити правосуддя. Довго шукати жертву не довелось. Він вмостив свою егоїстичну дупу на парті, махав ногами та розказував анекдоти.

— Вийдеш на хвилину? — Мені хотілось врізати йому ляпас по обличчю, але я стрималась і вирішила не робити скандал на весь потік, який зібрався в лекційній залі. Цього разу Назару його емпатія не допомогла, бо він легковажно поставився до моїх емоцій та сказав, що поговоримо пізніше.

— Не треба, — у двері влетіли Артем та Міша. Я так поспішала, що десь на половині дороги вони відстали.

— Ні, треба! — Я відповіла спокійним тоном хлопцям, розвернулась до Назара та не стримуючи всю свою агресію та злість почала на нього майже кричати.

— Слухай сюди козел безрогий. — В аудиторії моментально запанувала тиша і всі перевели погляди на нас. Вперше за все навчання я підвищила голос. Назар ж здивовано округлив очі.  — Якщо ти вирішив, що створювати моїм коштом розважальний контент для свого каналу гарна ідея, то ти помилився.

— Діан, — гад вирішив подати голос.

— Зараз я говорю! — Закриваю його командним голосом. Навіть не знала, що я так вмію. — І тим більше погана ідея удавати, що хочеш зі мною колаборацію зробити, грати на почуттях, удавати, що саме ти мій таємний шанувальник. Я в тебе ніколи б не закохалась і не закохаюсь. Бо ти бридкий, самозакоханий та егоїстичний козел. Хіба сліпа курка може мати до тебе почуття.

З кожним моїм словом з мене вихлюпувалась злість і заповнювала втома та сум, а хлопець навпаки веселів на очах. Після моєї промови він встав і радісно посміхнувся.

— Все сказала? А тепер послухай мене. — Хлопець нахабно виставив всі зуби. — Невже ти повірила, що хтось хоче читати твої дурні книги? А тим більше знімати по них відео. Лише маленькі дівчатка можуть читати твої ванільно-солодкі історії. Бо інших знудить. А на себе ти дивилась? Який ідіот в тебе закохається? Кому ти треба? — Кожне слово било по мені, наче батогом. Бо було правдою.

— Навіть Артем, твій вірний друг, з якоюсь тьолкою по центру гуляє! Не змогла його зачарувати? Відкрий очі, такі як ти лише в романтичних романах знаходять собі пару. Ну або може якийсь косий та сліпий на тебе клюне. — Знову правда з його рота. Болюча, гірка, але правда.

— Ну може зовнішність ще нормальна, але характер в мішку не сховаєш. Я ледве терпів всі наші зустрічі. І ти наївно думаєш, що твій таємний шанувальник існує? Я впевнений, що це чийсь пранк, жарт, розіграш. Але я так і не зміг дізнатися чий. А ти просто клоун, жертва, над тобою посміються і все. Бо таких як ти ніхто…