Глава 14.

Артем

Десь на підсвідомості я відчував, що Назар задумав зробити якусь гидоту. А після першого його відео я переконався в цьому на сто відсотків, як лише донести це до Діани? Вона ж марить своїми книгами та їхньою популярністю. Все хоче почати заробляти гроші на своєму хобі.

Де взяти докази, які переконають її в цьому? Бо я не дозволю якомусь зірковому придурку морочити голову їй.

З цією ціллю я взяв за шкірку Мішу та домовився з ним не спускати очей з нашого знаменитого та неповторного тік токера.

І, як на зло, в п’ятницю він не з’явився в університеті. А Діана із блиском в очах розповідала, що одногрупник має важливу зустріч з якимось продюсером, якого може залучити до зйомок. На вихідних нам теж не вдалось нічого дізнатися, хоча я намагався знайти його по сторіз в інтернеті. Не вийшло.

Діана ж цвіла та пахла. Отримувала нову інформацію про зйомки, починала бачити в ньому друга, а може і більше. І майже не говорила про свого таємного шанувальника, напевно вирішила, що Назар ним і є.

Натомість постійно від неї можна було почути ідеї для відео, думки про сценарій та захват від Назара. Який він молодець та як круто, що запропонував їй таку колаборацію. Не описати словами, як мене це дратувало.

Але довелось стримуватися, бо на всі мої гострі зауваження Діана заявляла, що я її просто ревную та заважаю творчому процесу.

Я дратувався, нервував та активно бив боксерську грушу сусіда. Лише вона мені допомагала взяти думки під контроль.

І ось нарешті в понеділок мені пощастило. На великій перерві Назар оглянувшись, пішов в інше крило, де в нас є аудиторії для самопідготовки студентів. Там можна попрацювати за комп’ютером, влаштуватися в зручному кріслі зі своїм ноутбуком або ж зробити чай чи каву та просто посидіти.

Він пішов в найменшу з них, так звану відеоаудиторію, оскільки там гарне світло і часто студенти та й викладачі беруть цю аудиторію, щоб зняти відео чи щось в тому стилі. Я пішов за ним слідом. Але як побачити та почути, що він там робить?

Ідей в мене не з’явилось, довелось викликати на підмогу Мішу. Разом ми придумали план сумнівної геніальності.

Вирішили, що заходимо в аудиторію, наче шукаємо мій телефон, дивимось по партах, кріслах, і на поверхнях. Паралельно кажемо, що його шукала наша староста, що до речі чиста правда. Якщо пощастить і він піде дізнатися, що від нього хочуть, то знаходимо вдале місце для телефону і вмикаємо камеру, якщо ж ні й він пообіцяє пізніше прийти, то я акуратно підкидаю свій телефон та вмикаю диктофон.

А далі будемо чекати результатів.

І я не знаю, яким богам треба подякувати, але в нас все вийшло. Назар пішов в пошуках старости, а нас попросив подивитися за його речима. Завбачливо він виключив камеру та заблокував ноутбук, але й ми не за цим прийшли.

Тому часу дарма не витрачали й прилаштували телефон з включеною камерою в закутку шафи, між книг. Залишилось лише вірити, що все спрацює. Назар повернувся, а ми відправились в коридор, чатувати, коли ж він вийде.

Спочатку хотів поділитися з Діаною планом. Але потім уявив, що ми не знайдемо нічого підозрілого і вона захоче мене четвертувати й знову заведе свою пластинку про ревнощі. Краще вже розкажу по факту.

Поки сиділи та чекати встиг згризти нігті на ногах Міші, опритомнів, коли перейшов на батарею під вікном. Фарба в зубах застрягати почала. Або коротко про мої дурні жарти, коли я нервуюсь.

Назар вийшов з аудиторії через годину, хоча здалось, що через добу. А друг змусив вичекати ще кілька хвилин, щоб він точно не повернувся.

І ось нарешті ми дістались до телефону, він вже був вимкнений, сіла зарядка. Довелось ще чекати, поки зарядиться хоча б на кілька відсотків. Але всі наші старання виявились не марними. Залишивши Михайла додивитися відео я погнав по Діану, вона мусить це негайно побачити.