Я - собака

Підготовка до свята(паралельна версія)

 

 - Так, звісно, – подивимося, чи правду казала Джесіка про страшнючий холод.

Джек повів її в хащу. Дуже глибоко в хащу. Зрештою вони вийшли на галявину. Леся ніколи й подумати не могла, що зима може бути такою гарною. Вкриті срібним снігом дерева; верби, на гіллі яких застигли краплинки, створюють мелодію від кожного подиху вітру; сніжинки, що летять з небес, ніби крихітні зорі; хрусткий сніг під лапами, такий чистий і недоторканий…

 - Подобається? – Джек усміхнувся в неї за спиною. – А уяви яким усе буде, коли прилетить комета.

***

Джек мав рацію. Коли прилетіла комета, вся ця краса засяяла неймовірними барвами, як і небо. Леся захоплено роззиралася навкруги. Скоро почнуть сходитися гості, топтати й бруднити сніг, обривати гілля, говорити, кричати, сваритися…

 - Ти знаєш легенду? – спитав Джек. – Вона прилітає раз на 1000 років, і ті хто поцілуються під її сяйвом будуть кохати одне одного не одну вічність.

 - Ти натякаєш…

 - А ти не хочеш?

Дійсно, чи хоче вона?

Якщо Лесі слід цілуватися з Джеком, читайте «Поцілунок (паралельна версія)».

Якщо Лесі не слід – «Як усе складно (паралельна версія)».




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше