Я - собака

На третьому поверсі

Леся пішла по Мнемо. Собака затягнув її на третій поверх дому Природи. Він мав скляну ротонду, оповиту ззовні плющем, стіни зі світлого мармуру і кілька дверей по колу. Вони пішли в найближчі.

Квартира Мнемо була меншою від Емминої, що здивувало Лесю. Вона провела її в гостьову кімнату. Стіни в ній були з того ж мармуру, а інтер’єр оформлений у небесно-блакитних тонах.

- Сідай, – Мнемо вказала на диван. – То як так сталося, що ти маєш дві душі?

- Не знаю. Я, як завжди, лягла спати, а прокинулася собакою.

- Це неправильний спогад.

- Що?! – як спогад може бути неправильним.

Мнемо пропустила питання повз вуха:

- Ти бажаєш дізнатися правду?

Чи можна вірити їй? Може це все пастка? Частка-Емма хотіла якомога швидше забратися звідси. Подалі від Вищих.

Якщо Лесі слід відповісти «Так», читайте «Мандрівка у спогади».

Якщо їй слід дослухатися Емми, читайте «Вдома».

Софія Стешакова

Подобається

#7590 в Любовні романи
#1792 в Короткий любовний роман
#3784 в Фентезі
#908 в Міське фентезі

У тексті є: собаки, потраплянка, вплив читача на історію

Відредаговано: 06.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись