Глава 7

- Після універу я проходив практику в одній адвокатській фірмі. Там працювала дуже професійна команда юристів і серед них була дівчина, трохи старша за мене, дуже амбітна, енергійна та розумна.

- І вродлива? - звичайно, як же не запитати про це, треба ж додати солі на улюблений мозоль.

- Так, Олена була гарною жінкою, самовпевненою, вона прекрасно знала, що подобається чоловікам і час від часу вміло користувалася своєю чарівністю, щоб домогтися свого. А я щирий хлопець душа навиворіт, отетерів від такої жіночності та сексуального розуму. Закохався з відчуттям, що пішов на дно. Їй імпонувала моя увага, я ж теж хлопець не дурний, з гумором, молодий адвокат, який подавав великі надії. А ще я дуже завзятий, тому домігся того, що Олена погодилася зі мною зустрічатися. Вона напевно відчувала себе на той момент богинею, яка зробила мені велику послугу. В одному ліжку ми опинилися веж після першого ж побачення, вона була дівка з фантазією, просто-таки ненаситна. Але, як з'ясувалося пізніше, крім мене в її ліжко потрапляли різні чоловіки, тому це, за її словами, стимулював розумову діяльність, і їй, завантаженій роботою, доводилося багато думати. І відповідно багато кохатися, щоб впоратися з цим навантаженням. У той час я вперше зіткнувся з жіночою зрадою та з нерозділеним коханням. Мене ніби били головою об стіну, а я дурень продовжував її до нестями любити, поважаючи її професіоналізм та хватку. Вона переконувала мене, що така жінка, як вона, не створена для одного чоловіка, для сімейного затишку та дітей. Що у неї інша місія, що вона хоче стати відомим адвокатом, показати себе світу та зняти вершки з усього, що запропонує їй життя. Закохані пацани в її пріоритети не входили, тому вона рвонула в Італію, отримавши вигідну пропозицію, навіть толком зі мною не попрощавшись. Подзвонила на ходу. Там вийшла заміж за якогось багатія, потім розлучилася, а світ про неї так і не почув. Час від часу вона мені пише у фесбуці, але я не відповідаю на жодне з її повідомлень. Я тоді був в такому сум’ятті, поїхав на дачу разом з Яном і бухав три дні поспіль поки мене не занудило від цієї ситуації. Хоча те, що зі мною трапилося дозволило мені зрозуміти дещо важливе. Неймовірно прекрасною жінку роблять не її ідеальна вага, фігура, хода, вишуканий смак, відсутність зморшок і так далі. Справжнім дивом жінку робить її душа, внутрішні якості: ніжність, відданість, доброта, людяність. Посмішки таких жінок щирі, а серце велике. А ось ідеально стрункі ляльки-хижачки не розфарбують твій світ, не зігріють, і не зрозуміють твою душу. У таких, як Олена на першому місці завжди їхнє власне «я», об решту вони витирають ноги, намагаючись видертися нагору, осідлати якийсь примарний успіх, упускаючи головне. Я став розрізняти таких жінок, бачити справжніх та підробки. Так ось підробки мені тепер й даром не потрібні, не дивлячись наскільки вони розумні чи вродливі. Підробки не вміють любити ще когось крім себе. А я дуже хочу бути коханим. І ти, Ліно, та сама справжня жінка, прекрасна, неповторна і для мене безцінна.

Схлипую, розчулена його одкровенням і останніми фразами. Повертаюсь до нього обличчям, обіймаю і тягнуся до губ.

Слова зараз не потрібні, я хочу відчути магію максимальної близькості із ним. Хіба можна запланувати любов чи відкладати її до кращих часів, коли зірки зійдуться і не буде нічого заважати? Ні, не можна, по-моєму, це навіть неправильно. Стримувати взаємну пристрасть, коли з тебе просяться на свободу стільки емоцій - це злочин проти любові. Адже вона бажає спалахнути саме зараз, вибухнути цієї ж секунди і створити для нашого почуття окремий всесвіт.

Я з насолодою упиваюся цим поцілунком, відповідаю і приймаю, даю йому можливість зрозуміти, як сильно він мені подобається. Моє тіло саме подає йому знаки. Мимоволі. І добре, що він не питає «чи впевнена я», не псує момент, адже тепер нам вже не зупинитися. Та й немає ніякого бажання зупинятися. Я хочу пізнати з ним ці відчуття саме зараз, наша розмова повинна закінчитися заняттям любов'ю, скріплюючи його слова і мої почуття. 

- Не можу стримуватися ... зараз це станеться ... дуже швидко, - стогне він і в наступну секунду мукає від задоволення. Мені дико добре, але …замало. Я тільки увійшла у смак. - У мене давно не було жінки, - трохи віддихавшись, шепоче Андрій. - Я так тебе хотів, що просто вибухнув. Наступного разу буде інакше, коли не потрібно буде поспішати.

- Не виправдовуйся, - посміхаючись, цілую його в губи, задихаючись від ніжності до нього. - Мені було добре.

- Не бреши, я б це відчув. Сподіваюся, в Туреччині нам вдасться приділяти цьому час, як годиться. …І після всього ти мене все ще соромишся? - дивується Андрій, дивлячись, як я зніяковіло прикриваюся простирадлом, яке він тут же відкинув в сторону, притягаючи мене до себе ближче. - Зізнаюся, я думав, що це відбудеться на відпочинку, де можна не поспішаючи вивчити один одного та насолодитися в кілька етапів. Але це раптом визріло сьогодні. Я тебе бува не поквапив, сонечко?

- Ні, це ж я перша почала. Будемо вважати, що це була репетиція. І так, я соромлюся, але не тебе, а себе, - зітхаю і з блаженством вдихаю його запах. - Ось схудну трохи, стану красунею і тоді можна показуватися моєму чоловікові.

- Упевнений, ти й тоді знайдеш в собі купу недоліків. Ліно, припиняй затискатися, ти подобаєшся мені будь-якою. Але не худни занадто сильно, мені подобається, щоб у жінки було за що потриматися. У тебе апетитні форми, як раз в моєму смаку.

Ох, здається мені, що це він спеціально так говорить, щоб мені приємно зробити. Але мені так затишно в його обіймах, так розслаблено, навіть голова трохи паморочиться від щастя. Ми немов йшли назустріч тисячу років і ось нарешті знайшли один одного. Таке дивне відчуття, ніби він мене відшукав, героїчно врятувавши, і тепер все нарешті стане на свої місця.

- Я посплю, - бубоню я, лягаючи йому на груди.

- Поспи, рідна, поспи.

Абсолютно точно, що на ранок Андрій дивиться на мене трохи по-іншому. Все-таки близькість дещо змінила. Погляд більш відвертий, інтимний, якщо можна так називати. І ніжності стільки, що можна з головою пірнути. Дивуюся, як я так швидко змогла переключитися на іншого чоловіка? Хоча він так до мене ставиться, що тут мимоволі закохаєшся за три хвилини.